Вдома там на воді, на її гладині, білі лебеді на Ірпені.
Я не вдома тепер, всі хто поруч – той брат, України тепер я солдат.
Чекають вдома в сім’ю, обмини небезпека мене, в цьому
тяжкому бою.
Обійняти дружину хочу, доньку, племінників, сестру,
Та побачити стареньку, рідну Матінку свою,
Але йде в атаку ворог, в однострої стою.
Солдат війни, чорноробочий, приймаю участь я в бою.
Війна скінчиться, на Землю рідну прийде Мир,
Та згине ворог неодмінно, його затягне в себе війни вир.
І я прийду тоді додому і рідних своїх обійму,
Побуду з ними, піду прогуляюсь, до річки Ірпеня прийду.
Побачу милую картину, там на воді, на гладині,
такі поважні і красиві,
Лебеді білі на Ірпені.
18.12.2024 (перевидання)
В.Є. Панченко