Що є таке любов до Батьківщини,
Словами дуже важко описати.
Це щось неявне, щось незрозуміле,
Це щось, що можна тільки відчувати.

В очах це туга підлітка, що хоче
Додому повернутися скоріш,
Його бажання вийти у свій двір,
Протест його, що з кожним днем сильніш.

Це біль за місто, де хоч не живеш,
Але дитинство там своє провів.
Це біль від знищення тих місць,
Що пам’ятають відчуття твої.

Це дискомфорт від того, що не вдома,
Не в тому місці, де господарь сам собі,
Від вимушеності кудись бігти
Для того, щоб дітей своїх спасти.

Це повне забуття, нерозуміння:
Як трапилось, і як все відбулось, -
Коли у пам’яті не збереглись події
Між «з дому вийшов» і «попав на фронт».

Це той момент, коли гучне «свої!»
Із незнайомцями єднає,
І їх коли з півслова розумієш,
І оклик цей коли життя спасає.

Це радість, що всередині палає,
За звершення людей, яких не знаєш,
Але приємним словом «наші»
Із гордістю їх називаєш.

Це збудження, печіння це у грУдях,
Коли звучить країни гімн,
Коли підспівуєш його з сльозами,
Бо кожне слово в ньому пережив.

Це вдячність долі коли відчуваєш
За те, що в світі є країна ця,
Яка «моєю» часто називається,
Яка пробуджує усі ці відчуття.

01-09-2022