І жила та сім'я біля Бахмута
Не знала радості й печаль
Але той танк, у синьо-білій фарбі
Заїхав в дім, в якому жив той дід

Розрушена хатина ще стояла
Сім'я в тих нелюдів благала
Просила лиш, життя свого
Але їм так байдуже було.. "І ось тепер, нема його"

Убили кати, того діда
Який лиш доживав своє
Хоча їм було так начхати
Що із патрона, стрільнули в хребет..

І ось не стало того діда
Котрий всю пенсію збирав
Щоб подарити все, своїм тим внукам, тій родині
Але ці орки, вичистили все!

Мене уроди катували в Бучі
Я благала в них - "Ну не стреляй!"
А їм так байдуже було
Насилували кожного, ламаючи ребро

Ми так ховались від них
Ми справді їх боялись..
Але знайшли мене у тім підвалі
У котрому мене в ночі вбивали!

Вони нас не жаліли зовсім..
Їм справді було все начхать!
Звучить дзвінок від рідної матусі..
І чую звук - "Не дам тебе его поднять!"

Прошу, прошу, ну дайте хоч хвилину!
Сказать матусі, як її люблю..
- Я тебе сказал молчать!
- Не дам тебе его поднять!

Дзвінок дзвенів вже в третій раз
І ця мелодія сумна..
И русский говорит в который раз..
- Убью вас всех, молчать сейчас!