Все той маршрут років багато,
Місто — село і навпаки,
Завжди автобусом долати,
Пішки занадто довго йти.

Одна з поїздок
в пам’ять вжилась…
Автобус їде, я — в вікні,
Там ліс, галявина відкрилась,
Ніби казкова, як ввісні.

Ряди ялинок вздовж дороги,
На повороті, край ліска,
Краса червона — мухомори,
Кинулись в очі здалека.

Що мухомори ядовиті,
Гриби зовсім неїстівні —
Вони цим дуже знамениті,
На вигляд самі чарівні!

В осінній час щоріч їзди’ла,
Зірко вдивлялася в вікно,
Усе шукала-виглядала,
Та мухоморів не було.

Ялини в шишках всі стояли,
Клен жовтий поряд шелестів,
Низька трава до них тулилась,
Жаль, мухомор не червонів.

07.12.2022.

• Твір:

  Хвилі у річці
  кригою штовхались,
  Струмки текли
  з болотяних доріг,
  Завжди до неї
  першими вертались
  Крикливі чайки,
  білі, як той сніг.

  Зграї птахів тих
  радо зустрічала,
  Ключі лелек
  в весняних небесах,
  Природа щастя
  миті дарувала,
  Давно позаду
  незабутній шлях.

  Уже живеться
  сумно, нецікаво,
  Не повернути
  пройдених років,
  В вирій птахів
  дитинство проводжало,
  З вирію вік
  ні разу не зустрів.

  Дитяче серце
  сильно калатало,
  Спішно рахуючи
  у небі всіх птахів,
  Моє дитинство
  з ними відлітало,
  З вирію вік
  ні разу не зустрів.

  Той крик пташиний
  досі пам'ятаю,
  В золоті осінь,
  в міді, бурштині,
  І, як те листя,
  ще, бува, літаю
  В далеких спогадах,
  а інколи ввісні.

  25.05.2023.