Затягнуло небо в хмари.
Такі сурові й сині.
Ще трохи і піде дощ.
Він змиє те, що смутком зветься.
Засяє веселка така сяюча і безкінечна,
бо дощ змив весь смуток
з твоєї душі.
Цей дощ діамантовою краплиною на землі зостався.
Наповнив цілющою водою кожну квіточку, кожну травинку і тебе.
Радій сонцю, радій і дощу.
Вдихай ковток повітря жадібно,
ніби це останній подих твій.
Дихай на повні груди , підкорюй світ.
Адже ти дитя всесвіту,
мрій і живи…

Ти, посіяв темряву ,
але я буду сяяти сонечком завжди.
Взрощу в собі добро,
незважаючи на твоє зло.
Ти лляєш в мою душу зливу,
а я після дощу веселку до
свого берега простелю.
В сурові вітри , що віють від тебе мені в спину.
То мій Янгол під крило мене візьме,
адже є незламною добра душа.

• Твір:

  Так хочеться трохи веселки сьогодні,
  Барвистих, яскравих, ясних кольорів.
  Щоб сонце ласкаве в блакитному небі
  Проміння розкинуло між теплих вітрів.

  Щоб квіти цвіли і не в'янули довго,
  І трави буяли від лагідних злив.
  Щоби спів пташиний літав між гілками
  Й доносив нам рідний український мотив...

  Хоч трохи, ковточок, тої радості треба
  В природи "позичити" хоч на день, або два...
  Природа квітує, хоч часто теж плаче,
  Їй тяжко також, що в Україні війна.

  Та природа тримається, навіть робить сюрпризи,
  Дарує тепло і свою красоту.
  То ж вчімось у неї - печаль проганяємо!
  Надіймось на Бога та ЗСУ.

  Милуймось природою, цінуймо цей день,
  Пам'ятаймо про віру й надію.
  І вже скоро веселка перемоги й добра
  Осяє усю Україну.