Приплила осінь з холодами,
Та грієш Ти мене думками.
Про себе , про свою чарівність,
Про свою внутрішнюю ніжність.
Яку вдалось мені відкрити,
Хоч намагаєшся прикрити.
Не всім дано її побачить,
Повір для мене це багато значить.

До тебе тягне як магнітом,
Душа покрита моя цвітом.
Весна бурлить усередині,
Хоча на дворі осінь нині.
Ніякий холод не здолає,
Тепло від Тебе зігріває.
Ще швидше серце моє б’ється,
Як Віолетонька сміється.

Прошу тепло Ти не задуй,
Частіше посмішку даруй☺️.

Біжать струмки,
Летять хмарки,
І сонечко всміхається.
Весна! Весна!
З теплих країв
Птахи вже повертаються.
Радіє ліс від щебету,
Шепоче небу:,, Дякую”.
І килим квіту стелиться
Вже сонечку подякою.
Підсніжник білозоряний
Сміливо витикається,
І пролісок схвильовано
та ніжно посміхається.
Ряст боязливо синіми,
Рожевими і білими
Дзвіночками красивими
З’являється на килимі.
А жовта мати-й-мачуха
Теплом своїм приваблює,
Кульбаби пишна зачіска
Холодні дні обманює.
А сон-трава навіює
Рожеві ніжні спогади,
Дитячою наївністю
Благально просить подиху.
Як крокуси розслалися!
Вони живуть надією,
Що дарувати радощі –
Це є їхньою мрією.
Як аромат конвалії
Бентежить і дурманить!
Весни усі сценарії
Чарівністю вже манять.
Та й горицвіт, собачий зуб,
Медунка і калюжниця,
Чемерник, пшінка, білоцвіт
Із сонечком голубляться.
Ростуть, цвітуть – як граються,
Людей так тішать казкою
І хочуть всюди чути сміх,
Всіх оповити ласкою.
Ми мусимо у відповідь
Життя їм дарувати,
Не нищити ( там є душа!),
Красу цю не вбивати.
Бо першоцвіти ПЕРШИМИ
Виборюють нам щастя
І теплі дні весни й краси,
Які ночами сняться.

Навесні,
із пробудженням ранкової зорі…
Навесні
я співатиму тобі мої пісні.
Навесні –
ці пісні бентежно-лагідно-сумні.
Навесні
я чекатиму тебе в своєму сні.
Навесні…
навесні…
навесні…
2023 р. ©Ірина Вірна

Лине пахощів ніжна весняна пора,
Пісень пташиних мелодія.
Заквітчані поля, як картини уві снах,
Веселка кольорів на зелених травах.

Дерева прокидаються від зимового сну,
Буття квітне ніжно, мов казка ясна.
Ріки течуть спокійно, ніжно ласкаво,
Веселка водних бризків, наче срібляста грана.

Душа наповнюється радістю і спокоєм,
Весняний вітер здіймає душу вгору.
Серце ллється співом, мов річка весела,
Весна – це мрія, що є у житті кожного.

• Твір:

  На землі чарівній, де кожна пора – диво,
  Весна приходить, з ласкавим промінням весняним.
  Квіти розцвітають, веселка на небі нам віщує:
  "Життя прекрасне, повне радості і мрій!"

  Літо настає, сонце горить на небі вогнями,
  Ріки співають свої мелодії, ліс гомонить в тіні.
  Пташки літають, мов кольорові стріли,
  Веселка у серці, веселка у душі – вічна весна!

  Осінь приходить, листя золоте кружляє в повітрі,
  Туман пливе низько, сіяючи загадки і таємниці.
  Журба відходить, як вітер у поле,
  Мудрість осені вчить нас цінувати кожен момент.

  Зима наближається, з гарячих відомостей стежка мовчить,
  Сніг падає, як вічний поцілунок природи.
  Мороз вишиває вікна крижаними малюнками,
  Серце відчуває спокій і тишу, як ніколи.

  Кожна пора року – це казка, що розкриває таємниці світу,
  Весна, літо, осінь і зима – вони об'єднують нас у круговерті часу.
  То як пісня вічна, то як диво чудове,
  Пори року – це краса, що дарує життя нам у подарунок.

• Твір:

  Полонез на клавішах грала весна
  Лилась рапсодія прозоро-чиста,
  Весна не знала, що прийде війна
  Буде недоречною її врочистість.
  Вона ішла і розсипала квіти
  То тут, то там край дороги...
  А десь в підвалах ридали діти
  І повітряні лунали тривоги.
  І стихало все... Заплакала весна
  Вокзалами розлук і криком болю.
  Вона зрозуміла, що прийшла війна...
  І ридала весна по неволі...