Весна несе з собою мрії,
Тепло і успіх без вагань.
Дає маленьку, все ж надію,
Надію в полі сподівань.
Природа знову оживає,
В душі, наснагою сповна.
Тепло у жили проникає.
Така жадана всім, весна.
Вона дає нам нові мрії,
Віру в добро і у дива.
Такі малесенькі надії,
Несе розстріляна весна.
Таке близьке усе до болю,
Вевсяним цвітом зацвіло.
Хай зникне зовсім поле бою,
А в серці править лиш добро!
Вона шукала поглядом весну,
Знов зазирнула, аж у дно калюжі.
Дивились люди, наче на чудну,
а потім мимо йшли зовсім байдужі.
Вона втікала швидко від дощу,
ховалася під дахом від негоди.
От був би поруч хтось і пригорнув
Тримав за руку в холод і невзгоди.
Вона чекала принца на коні,
та поруч лиш машини проносились.
Вітрин обличчя сірі і німі,
Що вивісками весело глумились.
Вона спіймати мрію не змогла,
Зловивши облизня й черговий приступ болі.
Під вистрілами правди і брехні,
Тікала втомлено вперед до волі.
Рання кава з молоком вже на столі.
За вікном весна із ароматом квітів,
а в кімнаті лунає вона –
Al Bano – Felicita!
Лине пахощів ніжна весняна пора,
Пісень пташиних мелодія.
Заквітчані поля, як картини уві снах,
Веселка кольорів на зелених травах.
Дерева прокидаються від зимового сну,
Буття квітне ніжно, мов казка ясна.
Ріки течуть спокійно, ніжно ласкаво,
Веселка водних бризків, наче срібляста грана.
Душа наповнюється радістю і спокоєм,
Весняний вітер здіймає душу вгору.
Серце ллється співом, мов річка весела,
Весна – це мрія, що є у житті кожного.
На землі чарівній, де кожна пора – диво,
Весна приходить, з ласкавим промінням весняним.
Квіти розцвітають, веселка на небі нам віщує:
"Життя прекрасне, повне радості і мрій!"
Літо настає, сонце горить на небі вогнями,
Ріки співають свої мелодії, ліс гомонить в тіні.
Пташки літають, мов кольорові стріли,
Веселка у серці, веселка у душі – вічна весна!
Осінь приходить, листя золоте кружляє в повітрі,
Туман пливе низько, сіяючи загадки і таємниці.
Журба відходить, як вітер у поле,
Мудрість осені вчить нас цінувати кожен момент.
Зима наближається, з гарячих відомостей стежка мовчить,
Сніг падає, як вічний поцілунок природи.
Мороз вишиває вікна крижаними малюнками,
Серце відчуває спокій і тишу, як ніколи.
Кожна пора року – це казка, що розкриває таємниці світу,
Весна, літо, осінь і зима – вони об'єднують нас у круговерті часу.
То як пісня вічна, то як диво чудове,
Пори року – це краса, що дарує життя нам у подарунок.
Полонез на клавішах грала весна
Лилась рапсодія прозоро-чиста,
Весна не знала, що прийде війна
Буде недоречною її врочистість.
Вона ішла і розсипала квіти
То тут, то там край дороги...
А десь в підвалах ридали діти
І повітряні лунали тривоги.
І стихало все... Заплакала весна
Вокзалами розлук і криком болю.
Вона зрозуміла, що прийшла війна...
І ридала весна по неволі...
Если б земля была живая,
Она давно бы умерла
От ран, которые война
Безжалостно ей нанесла.
Окопы, мины и воронки,
Могилы взрывов и кладбИщ.
Остовы, там где жизнь гуляла,
Ожоги мрачных пепелищ.
Мертвые города, поля,
Которым долго не родить,
Сожженные дотла леса,
В которых зверю не бродить.
Метал будто игла под кожей
В земле разрывом застревает.
В местах, где счастья больше нет,
Трава расти не успевает.
Земля, все будто понимая,
Зализывает свои раны -
Рыдает паводком весны,
Шрамы войны тем разъедая.
Солнце сквозь дым лучи бросает,
Слезы земли чтоб осушить.
Стремится, словно мать ребенку,
Земле любовь к жизни привить.
23-04-2023
Є снів багато про моря і весни,
Є сни про гори і літа,
Є також сни про теплі вісти,
Є просто я,спокійна я.
Це звісно добре,що приснилось,
Тобі про весни і моря.
Але я ще бажаю в долі,
Щоб снилась я,тобі лиш я..
І дуже гарний був той сон,
Що снивсь про гори і літа.
Але я все одно чекаю,
Коли приснюсь тобі лиш я..
Діти - наше світле майбутнє
Втомилася весна боротися,
Злі сили руйнують рідний край,
Гіркі й криваві сльози котяться,
Зупинись, невинних людей, не вбивай!
Весна була плакуча і сумна,
Дощі не змили кров із нашої землі,
Що спричинила проклятая війна,
Вороги бездушні і страшенно злі.
А ми мріяли про Перемогу,
Спокійне і щасливе життя,
Кожну хвилину молилися Богу,
За Мирне небо та світле майбуття.
Та печаль, журба і нестерпна біль,
Проводжають весну в холодну далечінь,
Йде на зустріч спекотнеє літо,
На полях колоситься пшениця і жито.
Літо, подаруй діткам відпочинок і радість,
Мирне небо, міцне здоров'ячко і жвавість,
Захисти від злого й ворожого,
Всім-всім маляткам Благословіння Божого!
Діти - наше світло і щасливе майбутнє,
Сонячні промінчики, які зігрівають весь світ,
Хай у всіх діток, буде дитинство - найкраще і незабутнє,
Молюсь за малят і передаю всім-всім привіт!
01.06.2023. С.М. Онисенко
ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА
Птахи́ співають, та уже не так,
Хоча весна квітує ніжним цвітом,
Велика кількість ордівських атак,
Все всіяно снарядами, як житом.
Постійно ллється пісня голосна́,
Але вона, немов якесь благання,
Та й радість не прино́сить ця весна:
Через війну для багатьо́х – остання.
Але птахи́ продовжують співать,
Про біль і горе співом тим голо́сять,
З людьми вони взяли́ся сумувать,
Й війну закі́нчить Господа так просять.
Цього́річ заспівали в унісон,
Але, на жаль, не радісні ті співи,
Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
Ворожії рясніють в нас посі́ви.
Птахи́ раділи защораз весні,
Бо ця пора всьому́ життя давала,
Але в цієї – всі жалобні дні,
Й про це пташина кожна заспівала.
Птахи́ співають, та у співах біль,
А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
Бо ворог убиває звідусіль,
Руйнує все і землю нашу мі́сить.
23.04.2022 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
