Заходить сонце, скоро вечоріє,
Прожили день і тішимося ми,
Що вечір тихий з вдячністю зустріли
Й чекаємо на нові вечори.

Чекає вечора і квітка, щоб спочили
Її прекрасні ніжні пелюстки.
Чекають вечора палкі пташині крила,
Щоби в гніздечку тихо прилягти.

Чекає вечора і сонце, щоби втому
За цілий день хоч трішки втамувати.
Чекають вечора і спилені дороги,
Щоби стежки для мандр підготувати.

Чекають вечора усі і навіть вечір
Радіє й сам, що може ще прийти...
Сумує він із тугою на серці,
Бо знає, що ранок не для всіх

Прийде тендітним лагідним світанком,
Коли у росах вмиються сади...
Когось повітря лагідним серпанком
Зустріне вже востаннє у житті...