Вже на столі смачна кутя,
за стіл зібралася родина.
А на щоці бринить сльоза,
тут рідного бракує сина.
І серце крається в журбі .
Воно не може позабути
святі минулі вечори,
де разом всі хотіли бути.
І як раділи ми тоді,
і як разом колядували.
А час біжить без вороття.
Сумні тепер часи настали.
І не одна така сім’я.
Їх так багато в Україні…
Палає в полум’ї земля…
Міста і села у руїні…
А Святий вечір на поріг
У кожну хату заглядає.
І на покуті вже дідух,
а за столом усіх немає…
Заплачуть діти … і батьки…
Сестра за братом заридає ,
Він відійшов у інший світ,
і поруч вже його немає.
Кутя підсолена слізьми …
Сумний.. Святий … Вкраїнський вечір…
А на поріг колядники
принесли радість для малечі.
Та крізь журбу й сердечний біль
будем Ісуса прославляти.
Прийшло Дитяточко з небес,
щоб життя вічне всім нам дати .

Любов Колодій

Всю обтрусив клен позолоту,
Під сонцем шлях уже не млів,
Десь у калюжах, десь — болото,
Без порошнечі посвіжів.

Кружляє вітер, хмари гонить,
У блиску чорному рілля,
Спустився вечір,
полем бродить,
Зникає в сутінках земля.

05.06.2024.

У затишку вечорів тихих,
Таємниці в суті досліджував я.
Де смуток зустрічається з легкістю,
І мрії пливуть, мов вільний потік.

Тут серпанки сплітаються зірками,
Світить місяць, наче вірний світлофор.
В думках згадуються минулі дні,
І серце тихо шепоче: “Живи!”

Під таємничим відкритим небом
Розкриваються таємниці часу.
Де тіні танцюють у півмріях,
А вітер шепоче свої пісні.

О, таємниці тихих вечорів!
Вони неначе книга давніх легенд.
Їх вирішити – не для нас здати,
Лиш залишитись, спостерігаючи.

Так хай же вечори тихі тривають,
Зберігаючи свій вічний спокій.
Бо в їхніх таємницях ми знаходимо себе,
І відкриваємо дорогу до світла.

• Твір:

  Вечір.
  Сонце заходить і світить жовте проміння.
  Птахи співають на деревах біля озер,
  Ми сидимо вдвох, і дивимося лише в очі.
  Ти робиш розклад на таро,на кохання,
  І чомусь вони вказують саме на тебе.
  А я вже й не дивуюсь, тому, що давно відчуваю цей трепет..

  Я читаю тобі книги,легкі ромкоми,під які можна заснути,
  Але чомусь ти не спиш,слухаєш мій голос
  Не вникаючи в текст,просто дивлячись.
  Я продовжую читати,вставляючи свої думки,
  А ти все так же слухаєш,додаючи декілька своїх слів.

  Вже темно,я й не помітила як заснула.
  Біля тебе.
  На ковдрі.
  Паралельно до просторого неба..