ВІРШ ПРИСВЯЧЕНИЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЮ КАВАЛЕРУ ОРДЕНА"ЗА МУЖНІСТЬ" ll ступеня та "ЗА МУЖНІСТЬ" lll ступеня(посмертно) ОЛЕНІ НОВІЦЬКІЙ - КУШНІР.

-Мамо, привіт. У нас без змін:
Вибухи, сирени, тривоги.
Різне поширюють ЗМІ.
А ти щось загостилась у Бога.
-Моя дитино! Я на небі,
Бороню вас в небесному строю.
Мені нічого вже не треба
Я все віддала в тім бою.
-Матусю, щодня тебе чекаю,
Часто не можу заснути,
Всі колискові твої пам'ятаю,
Твоє "люблю" ще раз хочу почути.
Ти казала :"Тримаєм небо до кінця",
Що ваші хлопці сильні і незламні,
За мирну землю, доню і отця
Стоять за кожну українську маму.
-Дитино! Впало небо. Ворог наступав
Було їх кільканадцять тисяч.
О, Маріуполь! Як же він страждав!
Земля в огні стогнала, наче птиця.
Не мученики ми, а-борці
Запам'ятай навік, моя дитино.
Ви ж нової країни творці,
Ви нашу захистіть Батьківщину.
-Я дорослим став на пів життя.
Ти ж бачиш. Що там говорити.
Я буду дихати за тих, хто до кінця
Пішов в Небесний легіон служити.

Приснился мне ракеты взрыв -
Я очень испугался.
Так глубоко уже в меня
Ужас войны пробрался.

Умом прекрасно понимаю,
Что нечего бояться.
Услышав взрыв, прекрасно знаю,
Жизнь будет продолжаться.

Но вот животное, что чутко
Во мне обычно спит,
При каждом взрыве мечется,
Срывается, бежит.

Грызет тогда мне сердце
И бьет по голове,
Горло зубами держит,
Кишки рвёт в животе.

Переворачивает всё
Внутри меня верх дном,
Пока не успокоится
Вновь мирной тишиной.

И сколько не пытался я
Животным управлять,
Сколь умного не говорил -
Его не смог унять.

Со смерти страхом удалось
Умом давно мне справиться,
Но вот с животным со своим
Никак не получается…

05-12-2022