Досі пахне печами
І холод після слабкого
Дощу проходить дим,
Що прикриває все
П’янким запахом печі.
В епоху гаджетів
Люди ще не забули тепло
Від печі.
Ліс віками ніс тепло і їжу.
В найтемніші роки добра піч
Зберігала життя людини.
Живий вогник приваблює
Дітей і мрійливих дорослих.
Досі пахне печами
І холод після слабкого
Дощу проходить дим,
Що прикриває все
П’янким запахом печі.
В епоху гаджетів
Люди ще не забули тепло
Від печі.
Ліс віками ніс тепло і їжу.
В найтемніші роки добра піч
Зберігала життя людини.
Живий вогник приваблює
Дітей і мрійливих дорослих.
Всі чекають дива.
Всі чекають казку.
А зима, зимою і була.
Лиш домівки вогником зігріває.
Падають сніжинки і
Кружляють навкруги.
З білою стежиною морози
До нас прийшли.
Холодно зайчаті, холодно лисі.
Холодно зимою надворі.
Тепло лиш в хатині
З кавою біля печі.
Всі чекають дива.
Всі чекають казку.
Та її ти не чекай, а
Сама дивуй.
І чарівну казку на
Білім снігу намалюй.
У світі зірок, де небо безмежне,
Жив маленький принц, в дивних країнах вічних.
Його серце було мов зірка величезна,
Та в очах його світ казковий, без меж.
Маленький принц плигав від планети до планети,
Де зустрічав дивовижних істот і друзів.
Він несе у своєму серці мудрість безсмертну,
Що розкривала таємниці, невідомі всім.
На планетах він вивчав любов і добро,
Розумів, що справжнє багатство в душах.
Маленький принц навчався крізь сльози та сміх,
Його пісня лунала, як дзвінкий ліхтар.
Очі його були як вікна у світ,
Де світло душі світило, невичерпне.
Маленький принц, несучи в своєму серці поклик,
Залишав сліди на кожній зірці, що мерехтіла.
Так пливе його пісня, як вітер весняний,
Доторкаючись до сердець, як квітка до світла.
Маленький принц — мрія, вогник найсвітліший,
Його пісня лунає, ваблячи у світ таємничий.
Алгоритми в цій площадці, інколи кріпові..
Сидиш в ефірі, говориш по розмові, і глядачів нема доволі..
А інша лиш стоїть і кричить - О ВОГНИК, ВОГНИК, ЖАРКО, ЖАРКО...
І питаю в себе - чи точно тим я маюсь..
Коли стараєшся віддати все із себе..
Тік Ток дає лише проблеми..
Відоси та Ефіри в реках не сидять, за то ВОГНИК, ВОГНИК, ЖАРКО, ЖАРКО, по 3к летять..
Одні сидять там полу-голі, і в арабів клянчуть дорогі тополі..
А мені лише хватає - тапів! - І людей всіх адекватів =)
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
