Пора – зима,
Місяця лютого,
Дня раннього четверга.
З вікна бачу,
Як у бік міського аеропорта,
З неба впало не сонце,
А ракета з кривавого кремля,
Котру запустили гидотні москалі.
Ніби й така далека відстань,
І такий великий шлях,
А хвилин зо десять,
І вже помітно сяйво,
Та страшного вогню,
А не доброго сонця.
Бачу із свого віконця,
Як до того пекельного вогню,
Їдуть пожежні автівки.
У новинах кажуть,
Що на Київ женуть,
зетівські танки й броньовики…
У душі море горя, розпачу й страху,
Бо розпочалось все раптово,
Та перетворилось у страшну війну.
Але краще бути,
У клятій війні та страшному вогні,
Аніж з мерзотним кацапом
У рідному домі на своїй землі.
Позначка: Вогонь
Огненная Карусель
Огненная Карусель
1.Спустилась карусель из Огня в Мертвый Мир
2. Кружит!Кружит карусель
3. Под каруселью мальчик плачет хочет прокатится
4. За плечи держат женщины две
5. За спины шепот: Ты пойдешь кудя я скажу
6. Мальчик плачет на карусели прокатится хочет
7. Вдали проблеск Солнца из него Глас Звучит:Пустите мальчика пусть сам себе путь избирает
8.Из карусели волна света как ветер громогласный отбросил трёх от мальча их оскал видин стал:Не плачь мальчик ГЭБ от твоих слез на Сердце тяжко мне и не только мне посмотри в их лица тех кто рядом не боись ты не чья то побрякушка ты живой человек так выбири свой же путь
9.А теперь вы трое что своей опекой, безвольного раба своих грязных желаний из ГЭБа сотворили. В мальчика ГЭБа слышны его желания Он свободен выбирать свой путь ему холодно здесь это не мир а кладбище
10.Мальчик ГЭБ коль хочешь на карусель ты попасть так к Солнцу РА ты повернись ОН тебе подскажет как лучше сделать что б на карусели не обжечься. Не плачь мальчик ГЭБ вытри слезы коль хочешь прокатится так гордо встань и смело заяви: Я пойду туда где Сердцу вольно
Аполлонъ
Зупинити час.
Якби я могла ,
зупинити час!
Я б ще раз відчула,
дотики наших сердець.
Наше дихання в унісон.
Як від дотиків наших рук,
по шкірі мурахи.
Якби я могла ,зупинити час!
Я б хотіла по бачити вогонь
кохання в наших очах.
Якби я тільки могла,
зупинити час!
Ut surgatis a genibus
Ut surgatis a genibus
Fulgete mecum simul
Deponite a oculis Velum
Transgrediamini aquas Lethes
Tendite ad Lucem vestram
Fulgete mecum simul
Fulgete simul cum Olympo
Portae Olympiae patentes sunt
Surgite a genibus
Transgrediamini aquas Lethes
Comburite Velum Obliviones procul ab oculis
Fulgete! Fulgete! Fulgete!
Mecum simul
Apollo
****
Встаньте вы с колен
Сияйте вместе со мною
Сбросьте с глаз Пелену
Перешагните воды Леты
Направьтесь к Свету своему
Сияйте вместе со мной
Сияйте вместе с Олимпом
Врата Олимпии открыты
Встаньте вы с колен
Перешагните воды Леты
Сожгите Пелену Забвения прочь с глаз
Сияйте!Сияйте!Сияйте!
Вместе со мной
Аполлонъ
Lyra Apollinis
Lyra Apollinis
(Лира Аполлона)
Sagittae emissae sunt, sedet Apollo in lyra ludens
(Стрелы выпущены, сидит Аполлон на лире играет)
Prope Eum eius fideles Musae
(Близ Него его верные Музы)
Euterpe canticum canit:
(Эвтерпа песнь поет:)
“Mundus Mortuus Cara Via Revivisce! Revivisce! Flores! Flores! Igne Vitae Implearis.
(“Мир Мертвый Дорогой Оживай! Оживай! Цвети Расцветай Огнем Жизни Наполняйся.)
Umbrae Carae Cordi Nostri Ductoris In Cordibus Suis Ignem Accendite.
(Тени Милые Сердцу Нашего Предводителю В Сердцах Своих Огонь Разжигайте.)
In Cordibus Ignis Ardeat,
(В Сердцах Огонь Пусть Горит,)
At In Labiis Una Quaestio Uniuscuiusque Vestrum: ‘Quis Tu?! Quis Tu?!’ Non Recedit.
(А На Устах Один Вопрос У Каждого Из Ваш: ‘Кто ТЫ?! Кто ТЫ?!’ Не Уходит.)
Mundus Mortuus Carus Cara Via Revivisce! Revivisce! Flores! Flores! Et Flores In Arborem Mundanam Midgard-Gaiam” (Мир Мертвый Милый Дорогой Оживай! Оживай! Цвети! Цвети! И Расцветай В Мировое Древо Мидгард-Гею”)
Terpsichore Musa Saltationis Pulcherrima Gracilibus Sub Hoc Canticum et Musicam Pulchram Suam Saltationem Saltationem Per Caelum Levis Ut Pluma Saltat Per Eius Saltationem Levem Ut Aether Melodia Per Mundum Funditur (Терпсихора Муза Танца Разпрекрасна Стройными Под Сею Песнь и Музыку Прекрасною Свой Танец Танец По Небосводу Легкая Как Пушинка Танцует Через Ее Танец Легкий Как Эфир Мелодия По Миру Льется)
Sagittae Apollinis
Sagittae Apollinis in Tenebras Mortuorum Terrarum volant, (Стрелы Аполлона летят во Тьму Мертвых Земель,)
Corda Umbrarum fervent iride Affectus.
(Сердца Теней кипят радугой Чувств.)
Sagittae Apollinis volant accurate ad Metam in corda Umbrarum.
(Летят стрелы Аполлона метко в Цель в сердца Теней.)
Flamma Sagittarum Affectus eos mitigabit,
(Пламя Стрел Чувств умерит их,)
Calefacient sagittae Apollinis et fervida corda vita replebit. (Согреют стрелы Аполлона и Жизнью закипевшие Сердца наполнят.)
Pugnant umbrae inter se, corda nescientes,
(Тени воюют между собой, не ведая своих сердец,)
Sagittae Apollinis dolorem mortuum cordium transfiguntur. (Стрелы Аполлона пронзают боль мертвых сердец.)
Artemis nuntium Aurorae et initium Vitae afferet.
(Артемида принесет весть Рассвета и Жизни начало.)
Soror Apollinis nuntium Deorum Olympi afferet in Terram Orci de initio Matutini super Orcum.
(Сестра Аполлона Весть Богов Олимпа принесет в Землю Аида про Начало Утра над Хейдесом.)
Cum corda Umbrarum vita illustrabuntur,
(Когда Сердца Теней Жизнью загорятся,)
Rami Arboris Laurae, ab Apolline dilecti, ex Eius Dilecta Daphne geniti, satis omnibus erit.
(Ветвей Древа Лаврового, Возлюбленного Аполлоном, из Его Любимой Дафны рожденного, хватит на всех.)
Orce, Accipe Sagittas Apollinis et Calefias!
(Хейдес, Прими же Стрелы Аполлона и Согрейся!)
***
-
Між двох гігантських океанів...
Серед бурхливих вод -
Простягся поясом вогненним,
Край світу до зірок.
Його серед льодів суворих
Сам Магеллан знайшов.
Шукав поміж земних просторів,
До острова прийшов.
О, Вогняна Земля велична!Наснилась ти мені...
Стою я на краю обриву,
З обіймами краси…
Свободи бриз мене вдаряє,
Січе моє чоло...
Десь Антарктида виглядає,
Холодне ллє тепло…
Зустрілися стихії Світу
На самому краю...
Земля, вогонь, вода і вітер,
Я на кінці стою...
До Неба простягаю руки!..
Там теж одні дива!
Я хочу обійняти Зірку!
Та, крил в мене нема…
Тяжкі жнива… Страшні жнива…
-
Горять, горять вкраїнськії жита...
Вогнем палають наші пшениці...
Злобно всміхається хижа орда
Та за щось мстить землі - скарбниці.Сама не з'їсть та й нам не дасть.
До тла горить пашня під нею.
москаль - справжня, дика напасть.
Біжать дим й попіл над землею.Та чим же хліб Вкраїни завинив?
Краде московія всі зернові запаси.
Лунає стогін із вкраїнських нив.
Голодний світ корчить гримаси...Страждають справжні хлібороби.
Поля їх всіяні ракетами, свинцем.
Прийшли негідники, вбивці й нероби
Під триколірним хижим прапорцем.Тяжкі жнива... Страшні жнива...
Холоне кров у жилах вже від горя.
Будь проклята московська "гопота"
Від гір до гір й від моря аж до моря!!!Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Без крил і без болю немає людини…
Недогледіла я себе, не вберегла,
Страх сковував – зізнатись не могла.
Хотіла щастя дати всім кого любила,
Та дуже швидко згоріли крила.
Як той метелик, що на вогонь свічі летів,
Крильце обпік – на землю з болем сів,
З землі піднятися потрібна сила,
Земля цілюща, та спалені крила.
Недолюбила я себе, та річ не в тім,
Війна ввірвалася у дім, як взимку грім,
Як сніг улітку жаркої, спекотної днини,
Без крил і без болю немає людини.
Не вберегла себе, бо все спішила,
Спішила жити, але чи так я жила?
В думках до неба, але чи треба?
З одним крилом?.. Та ні до неба…
Віршами жила, бо то мої крила…
Боялась, любила, раділа, ходила,
Вростала у гори, бо гори це сила,
Прожила життя – мала б бути щаслива.
Щасливе життя війна в мене вкрала,
Молилася Богу, я Бога щиренько благала…
Щоб Божа рука ворогів у могилу зарила,
Просила я Бога, щоб дав мені крила…
Без крил і без болю немає людини…
Тому і молитва луна щохвилини,
Як Бог нам прощає всі наші провини,
Тримаймося разом, бо ми з України!
Марія Грушак. 10.11.2022р.
Марія Грушак