По серед міста стояла вона.
Чекаючи його з вокзалу.
Та пробило її слух –
Серени звук.
І тіло її додолу впало.
Лиш сукня – подихом
Від вітру колихалась.
Навкруги лиш крик людей.
Війною її зустріч обірвалась.
Назавжди вона так його
Й не дочекалась.

Вперше нас з тобою
Побачив вокзал.
Тільки він знав, що ти –
То є ти, а я – то є я.
Тільки він чув, як при зустрічі
Б’ються наші серця.
Тільки йому були відомі
Наші перші відчуття.
Він спостерігав за нами.
Милувався, хвилювався.
Його серце кричало з нами,
на тіні клятої війни.
Цей вокзал подарував
Надію світлого буття.
В ньому початок нашого життя.