В твоїх обіймах знову я
шукаю пристрасті земної.
Від хвилювання калатають руки
і сердце проситься на волю.
В твоїх обіймах знову я
шукаю ту любов між нами.
І навертається сльоза бо
відпустили ми любов на волю.
Нехай шукає вона іншу долю.
Два спустошені сердця брели,
немов в неволі пустоти.

Україна вистоїть, високо піднімається,
Ніколи не згасне, вогонь в серці горітиме.
Героїчна боротьба, наша рідна земля,
Проти ворогів, що хочуть її знищити.

За волю, честь і гідність, українці боролись,
Славні діла своїми руками створювали.
Земля кров’ю змочена, але не здолана,
Ми не здамося, поки не здобудемо перемогу.

Слава героям, що віддали життя за нас,
Що стояли міцно на передовій, мов стіна.
Вони не піддалися, не зрадили своєї землі,
Залишивши нам спадщину, якою ми пишаємось.

Українці сплотилися, одним голосом говорять,
Ми хочемо волі, честі, гідності та незалежності.
І кожен день, ми працюємо для нашої країни,
Чинимо добро, будуємо світле майбутнє.

Нехай звучить пісня, яка згуртує нас разом,
Про нашу Україну, що вистояла вогонь і морок.
Ми мріємо про мир, про щасливу долю,
І ніколи не забудемо, що воля – наше прагнення.

Україна вистоїть, ми віримо в це напевно,
Тому її героїчну боротьбу ми виспівуємо.
Хай лунає по світу наш голос вільних сердець,
Україна – наша земля, невмируща нація!

Співають словами війни чорні птахи.
Чекають на сина вдома старенькі батьки.
За обрій заходить сонце в кривавих тонах.
Ніколи не забудуть люди побачений жах.
Здригається земля під звуки гранат,
та вже не здригнеться в руках у воїна автомат.
Хтось віддає своє життя за вільну країну,
хтось тихо молиться, ховаючись у руїнах.
Хтось більше не зустріне світанок з коханим.
На згадку в когось залишаться рани…
Діти зростатимуть без батьків сиротами.
Хіба можна домовлятись з такими катами?
Ви знищили безліч життів — і радієте.
А ми зберегти свободу воліємо!
Ніколи братами з убивцями не будемо.
Не пробачимо. Помстимось. Не забудемо!
04.05.2023