Индра – Воля,
Лада – Сердце,
Ра Свет этого Мира,
Вашему Брату Митре – Любви нужны ваши,
Воля,Чистое Сердце, Яркий Свет,
Направьте Ваш Поток Силы всё смывающий любые преграды на Пути,
Через посредника между Вами и Им,
И да прибудет с нами Свет и Любовь РА-М-ХА Единого,
И да загорится Его Пламя Жизни в этом Мире
Головна
Кабінет
Мої твори
Популярні
Вихід
Новинки Подаруй мені волю,мамо
Подаруй мені волю,мамо
Подаруй мені волю,мамо,
Як колись дарувала життя.
Повернутися б хоч на миті
У колишній спокійний час.
Де твоїми руками вповитий,
А за мить вже дорослий враз.
Поверни мені,мамо юність.
Де гаряча і стрімка кров,
Де юнацька невтомна й дурість,необдуманість, перша любов.
Де усе бадьорить і манить
У далекий невідомий край.
Де свобода тебе дурманить
Й зробиш все, просто побажай.
Подаруй мені,мамо, волю.
Не багато ж я наче прошу.
Хай обіймуть мене твої руки,
Хай в обійми твої полечу.
Біля тебе повітря свіжіше,
Зеленіші луги і поля.
Сяє сонце з тобою ясніше,
Не тремтить під ногами земля.
Мамо, я помолюся до Бога
Хай дарує тобі довгий вік.
Поки є ще твоя допомога,
Доти жити і легше мені.
Поки ти мене ще обіймаєш,
Юний я у душі й наяву.
Знаю мамо і ти добре знаєш,
Що в душі моїй я бережу
На високій долині слова і мрії,
Лунає ім’я великого Стуса,
Символ нації, як світлий промінь,
Він – душа України, як вогонь ночі.
Василь Стус – український поет,
І дисидент, що не знає страху,
Він боровся за правду й волю,
За світле майбутнє, за краще життя.
Його життя – це книга справжньої мудрості,
Його доля – стежина боротьби й горя,
Він став символом сили та віри,
Що не зламати, як хвилю на морі.
Творець слова, він дарував світові,
Свої поетичні шедеври і мудрість,
Внесок його в мову та літературу,
Незрівнянний, як дорогоцінний скарб.
Стус – це крик душі, що лунає,
По всій Україні, від Карпат до Донбасу ,
Він став символом нації, її духу,
Його ім’я – найяскравіший блиск на зорі.
Так нехай же його творчість вічно живе,
У серцях народу, у душі кожного,
Василь Стус – символ вічного добра,
Що все здолає на шляху свого славного роду.
У широких степах, де вітер вільний грає,
Молодий гетьман серце несе,
Ім’я незабутнє, Богдан Хмельницький,
України воля зорі збирає.
Запорожці в полі, дикі коні,
Воїни вірні, за гетьманом йдуть,
Словом своїм родину збирає,
В серці вогонь загоряє.
На коні гетьман полем розлітається,
Воля України в серці співається,
Вороги під сонцем мліють,
З гетьманом йти — перемагають.
Славний гетьмане, в побоїщах великий,
Міцна воля, мов сталь у ножах,
Ім’я — мрія, світла надія,
Ти кличеш на волю України завжди.
Нехай лунає пісня про гетьмана,
Про того, що в серцях українців живе вічно,
Богдан Хмельницький, вічна слава тобі,
За вірність і волю, за воїнів своїх.
Десь у світі, у країнах,
Воля-віра кожного народу.
Вона дарить щире серце,
Вірну любов, світлу душу.
Мрія кожного українця,
Воля, як смілива душа.
Україна, країна дивовижна,
Мова мелодійна.
Така гарна і красива,
Вільна та нескорена.
Щира та безмежна,
Співає, як пташина.
Колись прийшов плачевний день,
Почали по всім стріляти.
Почали вбивати нас,
І настав той самий час.
Сильна та нестерпна біль,
Виділяється до сліз.
Але мужні та єдині,
Сильні і незламні.
Духом неперевершені,
Українці , рідні наші.
Йдуть ворога вбивати,
Нашу землю захищати.
Від царської імперії,
Яка збирається забрати волю нашу.
Яка знищує , як вогонь,
Яка знищує культуру.
Вільного народу,
Але ми сильні козаки.
І незламні мужні люди,
Боремся за землю.
За правду , за віру,
За любов , за довіру.
За душу , за наше серце,
За нашу українську волю .
Як довго все ж минають дні
Заплющи очі, ми одні
Вже котрий день і котрий рік
Ми тут. Ми тут одні навік
Ми замкнуті. Навіки скуті
Одні у темряві та муці
Одні. Навіки. Тільки ми
Посеред клятої імли
І що ж робити нам, скажи?
Як вийти із недолі?
О, Боже, шлях нам покажи
До бажаної волі!
Вже як другий рік, війна у нас з рабами.
З нелюдами, з обортнями, та тими дикарями..
Які лиш тільки можуть : Вбити й знищити це все..
Поки Україна в НАТО, шлях наш цей кладе..
Але поки ми так хочемо, в цю нашу Європу
Наша влада, нас в цей час - посилає в жопу!
Поки наші хлопці кладуть тіло - За країну
Влада краде гроші і кладе брівку.
Влада строїть нові ці дороги - Коли через день у нас тривоги!
І кому треба ці мости всі в полі? А ну для зайців, білок, та цих конів..
А барабани в бомбосховищі, у Києві для кого? - а для тих, хто гроші спишить, і зрадить до одного..
А Гуманітарка де та вся.. - Що з донатів знов пішла? Десь лежить у когось вдома, і не потрапила до воїна
А чому ще не довЕзли танків? - Тих абрамсів і леопардів?
Чому вони ще не на полі боя? - А ніхто не знає, це лиш Божа Воля.
Чому на силу ТЦК - забирають брата?
Тому що влада захотіла так, і забрала татка.
Вони забрала сина, а може й в когось батька..
З шансом що повернеться, як ножом піти на танка..
Хоча він вмре достойно, за рідну Україну
Але що скаже дружина? - Знову своїм дітям..
Так.. а може й виживе, шанси також є
Але варіанти 300 й 200, ніяк не омине..
Прекрасно розумієте, що таке війна..
Або стане героєм України, або з контузією піде до дна..
Эпиграф
Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, им преданный народ.
Быть может, за стеной Кавказа
Сокроюсь от твоих пашей,
От их всевидящего глаза,
От их всеслышащих ушей.
1841 - М. Лермонтов
Почти уж 200 лет минуло -
Народ такой же как тогда,
Безмолвный, преданный мундирам
И правит им опять «пашА».
Намного стало все сложнее.
И «клетка» стала попрочней.
Теперь оковы не стальные,
Они все больше для «ушей».
Народ России, как же ты позволил,
Себя втянуть в смертельную войну?!!
Как слеп ты был, и как мог не заметить,
Что в рабство ты отдался палачу?
Когда ж прервёшь ты эту цепь проклятий,
Убьешь в себе раба, оковы разорвёшь?
Когда научишься жить без царя ты,
И славу вольнодумству воспоёшь?!
05-03-2022
У час війни, журби й тривоги,
Що в серцях гірко клекоче,
Кобзар зве до перемоги.
Вперед іде і нас всіх кличе:
"Не проспіть, діти, Вкраїну -
Матінку свою рідненьку.
Бережіть дітей й родину,
Батьківщину дорогеньку!
москаль топче знову грізно
Вкраїнські простори.
Женіть його сміло й дружно
За ліси, моря та гори!
Хай Дніпра відважні хвилі
В розпачі не плачуть гірко.
З московської, злої гнилі
Проріс вождь їх - бісів дідько.
Гинуть діти й мирні люди.
Все в тім вогнищі палає...
Горе, сльози, туга - всюди.
Вже весь світ їх проклинає.
Досить плакати й тужити!
Пора волю здобувати!
В Україні вільно жити
Буде кожне дитя й мати!
В час тривожний українці
Мають єдність, гідність, силу!
Ваша ненависть, чужинці,
Вас самих зведе в могилу!"
Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
ДЕ СИЛА Є
Де сила ду́мки, там і сила слова,
Де мислення – нема там помило́к,
Гармонія в усьо́му є чудова,
Та зважувати добре кожен крок.
Де сила сло́ва, там і перемога,
Де віра в себе, там і но́вий старт,
Там здолана найдовшая доро́га –
Кінцевий результат був то́го варт.
Де но́вий старт, там но́ві починання,
Ідеї, плани, бачення, думки́,
Ще й впевненість й ніякого вагання,
То й двері не замкне́ні на замки́.
Де стукають, то там і відчиняють,
Як є бажання, то туди ввійдеш,
І хоч не за́вжди там тебе чекають,
Та необхідність в цьо́му доведе́ш.
Де сила волі, там і перемога,
Де впевненість, там промаху нема.
Де віра є, там за́вжди є і змога,
І кроки всі робились недарма́.
03.10.2020 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2020
ID: 967638
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
