Вона моя підтримка.
Моя надія на ліхтар.
Вона пройшла через руїни,
Через жорсткий життєвий метал.

Її нічого не зламало,
Ні буйний смерч, ні леза край.
Вона незламною зосталась,
І так лишиться по при все!

Коли тягар мов град по спині бʼє,
Коли у серці дощ, а у душі печаль.
Вона допоможе, і підставить своє
Нескорене, вже навчене життям плече.

Я завдячую світу за тебе!
За те, що колись у житті
Наші дороги зійшлися,
Я певен надовго або ж назавжди.

Я стану горою за тебе,
І для цього не треба причин.
Ти ліхтар у тумані,
Й вогонь, у темні ночі!