Чого ти так сильно хочеш?
Почуй себе із середини.
Лишився гіркий лиш смак
Від шоколаду нині…
Нагадує він посмак
І шепіт смиренного тону...
Шукаю вчергове як -
Позбавитись від перевтоми…
Чи то веснянИй депресант...

Зміна сезону різка?
В думках дилема - як так!?
У спогадах суму звістка.
Та знов ожила листва...
Вдивляюсь - радіє око...
Так хочу почути слова,
Які пробивають током!
Бо це лиш проста хандра,
В жінок так буває часто.
Пригріло сонце - Весна!..
І знову так хочеться щастя…
*****
Квітка-троянда на клумбі росла…
Стала садком, як світлинка життя...
Колір знак пристрасті, в тоні бордо,
Я розчинилась, мене віднесло…
Я закружилась в пелюстках троянд...
Сяяло все, як казковий смарагд.
Ти підіймав мене аж до Небес,
Став цілим Світом і дивом чудес!
Та настав час - я спустилась з Небес,
Колір бордо обпалив цвіт сердець,
Інша троянда на клумбі росла -
Жовтого кольору стала вона...
І я блукала у своїм саду,
І так шукала троянду одну...
Колір рожевий у мріях ожив
І моє щастя в мені відновив!
Крутить спіралями наше буття,
Різного кольору квіти життя…
Але важливо себе не згубити -
Колір троянди в душі відновити!

*****
Душа в снігу самотня замерзала,
Хоча від сонця все блищало навкруги…
Можливо ще чогось не помічала
І не відчула ніжності Весни…
Та її серце більше не боліло,
Вже не страждало від сумних думок…
Все неприємне, ніби позникало,
Крутився колесом коловорот...
Вона нічого більше не чекала
І не шукала різновид робіт…
Звичайні будні так минали:
Щоденні дні, як звіт…
Але душа не може жити в сплячці,
Вона прокинулася вже!
Існує вічна необхідність:
Збагнути та впізнати все!
Душа не спиниться в пориві -
Вивчати дивний, Божий Світ!
Земні минають потрясіння -
Душа летить в життя-політ!