Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Там, де місто було, залишились руїни.
Ще не вмерла країна, в конвульсіях б`ється.
Із останніх сил бореться та не здається.

Кілька років війна пожирає, смакує,
Трощить, чавкає, давиться, горя не чує.
З насолодою їсть. Міста села з`їдає.
Життя й долі людські зі смаком поглинає.

Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Хтось подався в світи, залишив Батьківщину.
А вона, мов поранена кров`ю стікає.
Кров`ю тих, хто лишився, її захищає.

На початку війни, світ здригнувся, жахнувся.
Прийняв біженців, потім притих і втягнувся.
Потихеньку готується до оборони.
Якщо ворог порушить державні кордони.

По можливості зброєю допомогає.
Та її все ж замало, її не хватає.
Криє ворог вогнем смертоносним країну.
Захищають сини й доньки дім, Батьківщину.

Боротьба дуже болісно, тяжко дається.
Та країна тримається і не здається.
Оборону, стікаючи кров`ю, тримає.
У боях Перемогу свою здобуває.

Мій воїне! У силу твою вірю!
Я знаю, важко. Знаю, що болить.
Знайти і знищити – бажання це без міри,
Бо злість до ворога в тобі реве й кипить.
І кожен раз виконуєш завдання,
Ціна якому – це твоє життя.
І кожен день – одні і ті ж бажання:
Це мати, дім і…битись до кінця!
Рідненький мій! Тримайся! Бог з тобою!
Ти знищиш зло, повернешся в сім’ю.
І тільки в снах ставатимеш до бою.
Молюсь! Вклоняюсь низько! Бо живу.
Якби не ти, не було б вІршів, квітів,
Не було б сонця, волі, солов’їв.
Вернись живим! Ти вже у цьому світі
Герой. Навіки! Це життя – тобі!

Дочекалися бабайки
Оцінили суть
Поставили дизлайки

Єдине, що насправді ти жадаєш
Вже давно під боком зігріваєш
Припини ж щоночі
Зазирати під матрац

Як довго будеш…
Ховатися під ліжком?
Знай, тебе не будуть
Виловлювати нишком

Грай но, вітер, грай!
Зазивай
Зайду із-під ліжка

Омани його
Хай подумає хоч трішки

Єдине, що не треба знати
Все не хоче сон лишати

• Твір:

  Я ЗАГРАЮ ПРО ВКРАЇНУ

  ( На мелодію у.н.п. "Я ЛЮБИЛА - ТИ ВІДБИЛА" )

  Я візьму́ свою́ гармошку,
  На позиції візьму́,
  Там заграю та й не трошки
  Про Вкраїну моsk@лю.

  Я заграю про Вкраїну,
  Про вкраїнський наш народ,
  І про мову солов’їну,
  Яку знищить хоче зброд.

  Я заграю про Вкраїну,
  Про великую любов,
  Про зруйнованії сті́ни
  Й про пролиту нашу кров.

  Я заграю про Вкраїну
  І про земленьку святу́,
  Про Вкраїноньку нетлінну
  І пшеницю золоту.

  Я заграю про Вкраїну
  І про герб наш, і про стяг,
  Про соборну неподільну,
  У яку ввірвався враг.

  Я заграю про Вкраїну,
  Щоб моsk@ль це все почув,
  Та не станем на коліна,
  Щоб потвора це збагнув.

  Я заграю про Вкраїну
  Й затанцюємо гопак,
  А ще й змелем, наче в жорні,
  Всіх ординців-посіпак.

  07.02.2024 р.

  ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
  ID: 1005210

• Твір:

  У ВИБУХАХ «КУПАЛИСЬ»

  Гаратали по столиці
  Ці́лу ніч потвори
  І без голки вишивали
  У небі узори.

  Ті узори нас не тішать,
  Від них не радієм,
  Від тих вибухів й узорів
  Тремтимо, сиві́єм.

  Ні кінця нема, ні краю,
  Ма́буть, і не буде,
  Та найгірше, що від цьо́го
  У нас гинуть люди.

  Полювали цілу нічку
  На серце Вкраїни,
  Наробили біди́-ли́ха,
  Зробили руїни.

  Ми не спали, ми молились,
  Господа благали,
  Чи залишимось живими –
  Ми ніхто не знали.

  Й знову вибухи лунають
  В серці України,
  Молим Бога вберегти нас,
  Вберегти все цінне.

  Ну а цінним для усіх нас
  Є життя, звичайно,
  Аби пекло це скінчи́лось
  Чимскоріш, негайно.

  Сильні вибухи усюди
  І вночі, і вранці,
  Ніяк Київ не полишать
  Вбивці-голодранці.

  І тривоги, і атаки,
  І ракети, й дрони,
  Гинуть люди, бо потворам
  Нема заборони.

  І сховатись толком ні́де…
  Дві стіни́ і ванна…
  Нас вбиває, спопеляє
  Нечисть невблаганна.

  На якусь секунду тиша,
  І знову тривога…
  Аби терням затягнулась
  Ворогу доро́га.

  29.12.2023

  ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
  ID: 1005203

• Твір:

  Він там навпроти не людина.
  Він навіть не дурна тварина.
  В окопі тому вовкулак,
  З кровʼю людською на губах.
  І взагалі то неважливо,
  Що народився як людина,
  Тримав за руки маму й папу.
  Їхав на фронт не вовкулаком.
  Він був людиною в росії,
  Хоч маячню у сітці сіяв.
  Щоб він тоді не говорив,
  Тоді людиною ще жив.
  Але коли почав стріляти,
  Перетворився в нелюдяку.
  Людиною стане в полоні,
  Можливо, коли охолоне,
  Але ніколи у той час,
  Коли доводиться стрілять.
  Неможна навіть на хвилину
  Побачити в приціл людину.
  Бо глузд свій можна загубити,
  Вбиваючи собі подібних.
  Війна вражає душу, тіло,
  І розум, якщо вбʼєш людину…

• Твір:

  Зненацька ворог нападає,
  Момент сприятливий чекає,
  Коли відчує твою втому,
  Переконається у тому,
  Що опір ти не зможеш дати.
  Щоб жертвою його не стати,
  Щоб у неволі не конати,
  Себе рабом не відчувати,
  Постійно буть напоготові
  Протистояти хижакові.

  27 вересня 2023 р.

• Твір:

  Верховоди у Кремлі
  Підлу справу розпочали,
  Щоб не було на землі
  Більше нашої держави.

  Сподівались за три дні
  Києвом заволодіти,
  Блискавично у війні
  Нам ярмо своє надіти.

  І жорстокістю солдат
  Українців гамувати,
  Нищити усе підряд,
  Розтрощить, розграбувати.

  Добровільно він пішов
  В Україну воювати
  І для себе тут знайшов,
  Матір чим буде втішати.

  Обіцяв він унітаз
  З України надіслати,
  По нужді щоб кожен раз
  Їй на двір не вибігати.

  Особливо у ті дні,
  Коли носяться скрізь грози,
  Чи як в зимовій порі
  Дошкуляють всім морози.

  Тільки сталося не так,
  Не на те все ж сподівався.
  У одній з нічних атак
  Із життям він розпрощався.

  Щиро нагородимо
  І не станемо скупитись,
  Трупами поробимо
  Всіх охочих поживитись.

  Ми всі навчені давно
  За добро добром платити
  Нам єдине не дано:
  Ворогів своїх любити.

  Опір будемо чинить
  Будь-якій ворожій силі.
  Край від ворога звільнить
  Ми спроможні, не безсилі.

  Все відчули вороги
  І в Москві не забувають,
  Українці-вояки
  Гідно край свій захищають.

  Голови свої зложить
  Всі готові за свободу
  І надійно послужить
  Героїчному народу.

  Перемогу будем ми
  У війні цій святкувати
  А призвідцям до війни
  Не уникнути розплати.

  20 серпня 2022 р.