Летіла крилата, ворожа ракета.
Вона розгромила чийсь дім…
І ранила боляче, зранене серце,
Відлуння котилось, як грім.

І слово летіло безстрашне, крилате,
Воно залітало промінчиком в душу,
Бо скоро надійде розплата…
Про це говорити щоденно я мушу.

Летіла крилата, ворожа ракета
Й забрала навіки дитячі життя,
Когось ще живого забрала карета,
А хтось лиш приймав співчуття.

Десь плакала мати, за сином ридала,
Оплакував внучку сивий дідусь,
А вража ракета над містом літала
І ворогу було байдуже чомусь.

Негоже, що смертна людина
Життя відбирає у тисяч людей,
Нема в нього серця, а тільки крижина.
Пуйло відповість за смерті дітей.

Хто дав тобі право життя відбирати,
В маленьких, беззахисних, мирних дітей???
Ти будеш у муках пекельних вмирати,
Жди в гості рогатих гостей!!!

Ти вже в землю лізеш, як кріт,
Поближче до пекла, бо в рай не беруть,
За сльози батьків, матерів і сиріт
Нехай тебе в пеклі чортяки гризуть!!!

Марія Грушак 01. 04. 2022р.
Марія Грушак.