Знов ворухнулась гілка, друга,
Сухий листок вниз полетів,
Весна ще тут, хоча похмура,
Серед заплаканих дощів.

Ще день, ще два —
і справжнє літо,
Де частим гостем грім будЕ,
Гроза кошлатитиме жито,
А спека втомить, сон вкраде.

У спориші стежки поманять,
Впаде росою десь туман,
Тепло і квіти дні подарять,
Сплететься з травами бур’ян.

Й цвістиме небо серед ночі,
ПтахОм десь зірка полетить,
Вона здивує сонні очі
І зачарує така мить.

29.05.2025.
Ганна Зубко