Такого звірства ще не бачив світ,
Убивали нелюди з усіх сторін,
На камеру ще й кіно знімали,
Огидні нецензурні слова вживали...

Чому ж вас мати й батько вчили,
Щоб ніза́що ви людей "мочили"?
Гвалтували, вбивали, знущались...
Ви "чорту лисому" давно вже прода́лись.

Бездушні, безсердечні, як ще вас назвати?
Кати, палачі, таракани прокляті,
Та воїн наш не злякався, не став на коліна,
А ще й промовив чарівне гасло: "СЛАВА УКРАЇНІ!"

Душа Героя полинула до Бога,
Тяжка була у нього та дорога,
Він загинув за нашу Україну,
Зажурилася на його могилі червона калина...

07.03.2023. С.М. Онисенко

Україно, схили голову в жалобі
У вічність пішов твій іще один син
Крається серце… На ворога злоба
Скільки зустрінемо ще домовин?

Вже стільки батьків поховали дитину
А скільки жінок овдовіли
Прийміть там на небі поважну людину!
Ще зовсім недавно, щоб вижив молили…

Та вкотре країна осиротіла
Вони всі найкращі, цвіт нації гине!
Іще одна мати за день посивіла
Ховаючи рідну дитину…

Пішов, відлетів - не хотів помирати
Але на війні не питають
Він віришив сам - я піду захищати
І ось страшне горе - сьогодні ховаємо

Вшануй Україно, Воїна Славного!
Нехай він тепер спочиває…
Божого сина, навіки шановного!
Молитвою вже відспівали…

©️Лілія Ходус

Вони разом життя будували
І ростили чудових дітей
Ось квартиру відремонтували
Стільки мали ще добрих ідей

Тільки бути цьому не судилося
Бо лютневого ранку вірвалась біда
У жахливому сні наче все це наснилося
Їхнє місто руйнує проклята орда

Все навколо горить і палає
В Азовсталі заручники, люди налякані
А сусідів, що поряд жили вже немає
І на все оце дивляться очі заплакані

Враз життя у сирому підвалі
Окупанти, ракети і гради
Перші дні у війні, все немов би в тумані
Куди бігти шукати поради?

І в думках у людей лиш питання
Нас покинули? Ми не потрібні?
Вони згадують ті тогорічні страждання
І страшні відчуття серед тисяч загиблих

Потім бігли, від смерті тікали
Щоб подалі від тих, що прийшли «визволяти»
Як вчинити, щоб вижити люди не знали
Бо й в дорозі могли їх усіх розстріляти

Все було, мов написана книга
І до тексту страшна ілюстрація
А у пам‘яті в них вже навіки застигли
Ця принизлива втеча, блокпост і фільтрація

Вони зараз живуть за кордоном
І зібравши себе по шматочках чекають…
Сподіваються, що повернуться додому
Але скільки чекати, ніхто ще не знає

Вони дякують Господу Богу
Що в безпеці в Європі немовби під куполом
А ще мріють і молять про день Перемоги
Щоб відвідати свій Маріуполь!

©️Лілія Ходус