За що вооють наші браття
За мерседеса чи Порше?
Та ні, за ту всю владу
Що гроші по цей час краде.

У нас війна лише для бідних
Хто гроші мав, давно десь там
А ті хто пенсію, по 3к лиш гідні
Сидять під обстріли гранат

Чому ті бідні, що не мають коштів
Живуть під звуками гранат
А ті бандити, що при владі
Купляють новий Порш Макан

І скажіть що це все рівно
Одні лежать і роблять їм массаж
А інший той в окопі бідний, чекає знову свій наказ!

Чому ще досі, в Києві кладуть бруківку?
Чому ще досі, строїть ці мости?
Коли в окопі наші рідні
Сидять без їжі, ці всі дні.

Чому, коли привозять воїна, плаче лиш рідня?
А не депутати, які крадуть щодня..
Нажаль оця війна для когось скарб - для когось це біда.
Тому що мажикам начхати, чи вмре чи виживе чиясь рідня.

Чому багаті всі втікають за кордон?
Це очевидно..
Що в країні нашій
Буде довговічний весь ремонт

Поки одні кажуть - Що вже набридли всі ваші донати - Інші себе, під пулю готові віддати!
Поки одні кажуть - з мене уж хватить!
Воїн у Бахмуті - не знає, коли зможе спокійно поспати!

Те відчуття коли хтось каже - "Ура, знову тривога!"
Стримуюсь сказати - А якщо прилетить ракета, до твого рідного дома?

Коли чуєш по новинах, що скоро перемога
А я задам питання..
Звідки інфа..?
У цього барона?

Чому, на вулиці знов безлад твориться?
ТЦК показує з себе клоуна
Як вони знову намагаються чиєгось батька забрати
А в мене лиш питання до них - "А не маєте бажання, самим на передок зганяти. ?"

Надіюсь Україна, візьме перемогу!
Але якою ціною заберем цю корону?
Якою ціною ми відіб'ємо міста..
Вірно.. ціною рідного життя.

І де, і де, тут правда в цьому світі
Втрат у нас майже нема..
Но в котрий раз, держава гідно
Зустрічає знову наших цих солдат.

Насправді вже набридла, ця уже, уся війна..
Хочеться вже миру - Але хто як не ми, здолає цю гниду?
Лише одне можу сказати, триколор на землі нашій, не буде стояти!
Ми візьмемо силу в руки, та й покажем, недобраттям..
Що орда на землі нашій, лише буде лежати!

Холуй обідраний, голодний
Нащадок вічних злидарів,
Потомок "вєлікава народа"
На Воїна зброю навів.
А він стояв у весняному лісі
І гордо смерті в очі дивився
"Ну што нє боішся?".
А він боятись розлучився.
Нащадок сумнозвісної орди
Думав, що він стане на коліна,
Що, може, вмиється слізьми,
А він сказав лиш"Слава Україні! "
Він же Воїн вкраїнського війська
Йому Україна пече.
Кров тече у жилах князівська,
Козацька кров у жилах тече,
Тут козачата ростуть його діти,
За Вкраїну дід колись воював...
Там, де до життя тягнулися квіти
Вкраїнський Воїн життя своє віддав...

Вже як другий рік, війна у нас з рабами.
З нелюдами, з обортнями, та тими дикарями..
Які лиш тільки можуть : Вбити й знищити це все..
Поки Україна в НАТО, шлях наш цей кладе..

Але поки ми так хочемо, в цю нашу Європу
Наша влада, нас в цей час - посилає в жопу!
Поки наші хлопці кладуть тіло - За країну
Влада краде гроші і кладе брівку.

Влада строїть нові ці дороги - Коли через день у нас тривоги!
І кому треба ці мости всі в полі? А ну для зайців, білок, та цих конів..
А барабани в бомбосховищі, у Києві для кого? - а для тих, хто гроші спишить, і зрадить до одного..
А Гуманітарка де та вся.. - Що з донатів знов пішла? Десь лежить у когось вдома, і не потрапила до воїна

А чому ще не довЕзли танків? - Тих абрамсів і леопардів?
Чому вони ще не на полі боя? - А ніхто не знає, це лиш Божа Воля.
Чому на силу ТЦК - забирають брата?
Тому що влада захотіла так, і забрала татка.

Вони забрала сина, а може й в когось батька..
З шансом що повернеться, як ножом піти на танка..
Хоча він вмре достойно, за рідну Україну
Але що скаже дружина? - Знову своїм дітям..

Так.. а може й виживе, шанси також є
Але варіанти 300 й 200, ніяк не омине..
Прекрасно розумієте, що таке війна..
Або стане героєм України, або з контузією піде до дна..

Ты друг мне точно,
Хоть не знаю тебя.
С тобой говорю,
Хоть не слышишь меня.

Навеки запомнить
Готов имя твоё.
Но не известно
Совсем мне оно.

С тобою делюсь,
Как сейчас я живу.
Тобой восхищаюсь
И благодарю.

Желаю тебе
Я все время одно,
Чтоб ты свою жизнь
В войне уберёг.

Хочу, чтобы
долгой была твоя жизнь,
И счастлив ты был,
И чтоб в мире ты жил.

Ты не представляешь,
Как много людей,
Хотят, чтоб быстрей
Ты вернулся к семье.

Ты всех защищаешь,
И ты вездесущ.
По суше ты ходишь,
В полёте живешь.

Я просто в восторге,
Что ты есть на Земле.
Я верю в тебя,
Доверяю тебе.

И вечно я буду
Гордиться тобой,
Украинский воин
Или просто - герой!!!!

25-03-2022

Лежить в пораненій землі
Хлопець і дивиться на небо,
Майже засипаний увесь,
Що й хоронити вже не треба.

Пригадує своє життя,
Дитинство, теплі руки мати.
Школу, і друзі як його
Умовили йти воювати.

Він пригадав дівчину ту,
З якою так і не зустрівся,
Лише у мріях що була,
В мріях з якою одружився.

Свою дитину пригадав,
Яку вже не народить.
Сім’ю, якою хотів жити,
Але… життя відходить.

Він тут залишиться навіки,
Навряд чи хтось його знайде.
Для мати він ще все воює,
Але він згинув майже вже…

Так не побачивши життя,
Він буде вічно воювати.
Мати, проплакавши всі очі,
Вдома його буде чекати…

А інший хлопець десь знайде
Омріяну дівчИну,
І побудує з ней сім’ю,
І народить дитину…

І інша мати порадіє
За щастя свого сина…
Ніхто не зможе здогадатись,
Що іншого це мрія…

Війна так половинить мрії
І сім’ї поділяє -
По два життя на одне щастя
У чергу виставляє.

Після війни хто житиме,
Той має все зробити -
Своїм і щастям того хлопця,
Щоб зміг свій вік прожити.

Щоб мати, хлопця що чекає,
Теж інколи раділа б
Щастю, яке в бою здобуто
Для інших її сином.

22-07-2022

Не сумуйте за ранком минулим,
І за днем, що минув, і за ніч.
Не жалійте за словом, за ділом,
Чи колись вже загублену річ.

Не сумуйте, а дякуйте Богу,
За цей ранок та дні дощові.
Та й за ночі ще й досі холодні -
За все дякуйте в своєму житті.

Уявіть на маленьку лиш мить
Ви солдата в холоднім окопі...
Ноги й руки, холодні, мов лід,
Ледве ходять в брудному потопі ...

Мокрий одяг до тіла прилип,
Шапка мокра....усе мокре на фронті.
В грудях - стук, а, може, вже й хрип...
Бо ж солдат - теж людина із плоті.

Бо солдат - то не робот, людина!
Він воює як робот, та все ж!
Мерзне там, у окопі, дитина,
Хоч нема її гідності меж!

Героїчно стоїть на сторожі,
Хоч й хворіє, напевно, як всі...
Та позицій лишити не може,
Бо він - воїн, бо він - захисник.

Бо в руках його - наша свобода,
Спокій вдома та наше життя.
Бо в руках його - мир й перемога!
Хоч і холод нестерпний в ногах...

Уявіть на коротку лиш мить
Наше ліжко й окопи холодні...
Уявили!? То ж Бога моліть
За здоров'я всіх наших героїв!