Почує Бог мою скорботу
І в благодать ту віднесе,
До тої річки, того броду,
В куточок райський поверне.

Від річки вітер ніжний віє,
Підносить запах чебреців,
За тином хата вже видніє,
Новим, старий, жаль, не вцілів.

Не скрипне хвіртка під рукою,
Не гляне хата у мій бік,
З-за мене стала сиротою,
І не один минув вже рік.

І ще від болю серце рветься,
Щокою котиться сльоза,
Не стріне хата, не всміхнеться,
Без чорнобривців, мальв пуста.

Картаюсь, мучуся, все каюсь,
Нема розрадити кому,
У свого суму я питаюсь,
Не відповість… не поверну.

Повіє вітром в тихий смуток,
Загляне небо в гладь ріки,
Один-єдиний, хоча б, дотик…
До рідних стін не підійти.

11.03.2024.