Изломами опустошающей войны,
Мы все уже почти истощены.
Угасли чувства в нас, и умерли эмоции,
Все реже мы надеемся на новости…

Мы загнанные лошади войны,
Еще бежим, но чувствами мертвы.
Плачем еще, но нет в нас сострадания,
Смерть стала нашею средою обитания.
Война нас хлещет плеткою своей,
Чтобы бежали мы еще быстрей.
И мы бежим. Куда? Без понимания.
Бег нам важнее целеполагания.

Мы как изношенный аккумулятор телефона.
Быстра зарядка в нас, но очень ненадежна.
Мгновенно от удач мы вдохновляемся,
И с той же скоростью в унынье погружаемся.
Аккумулятор сей в нас заменить нельзя, -
Он ждёт, когда закончится война.

Изношенность войной сейчас бал правит,
И только мир в нас может всё исправить.
Непокоренные всегда изношены,
Поскольку на борьбу все силы брошены…

29-11-2022

Війною виснажені, себе черпаємо із дна.
Втома зʼїдає всіх, на всіх одна.
Не живемо - ноги переставляємо,
І бруд війни через себе ми пропускаємо.

Майже не можемо ми вже дивитись
На те, доводиться із чим нам жити.
Емоції і відчуття однакові,
Дійсність сприймається ніяково.

Майже готові впасти і не встати,
Готові майже вже програти,
Та є одне, що нас в війні єднає,
На бій що навіть мертвих підіймає.

НенАвисть це - вона вперед штовхає,
Відновлює, підтримує, збирає.
Не зупинитися нам не дає, не впасти,
Не дозволяє духом занепасти.

Ми ненавидимо, як люблять в житті раз.
Несамовита до нестями пристрасть в нас.
Сильніше в світі відчуттів немає.
Втому вона, лише вона долає.

Вона вирішує всі чвари поміж нами,
Лише вона питань не викликає.
Війною цю ненависть росія розпалила,
Зараз вона наша рушійна сила.

Ненависть ця любовʼю не стає.
Чорна вона, та нас вона не вбʼє.
Штовхати себе будемо зубами та повзти.
Таких як ми, вже не перемогти.

11-09-2023

Наші душі мертві,
Не відчули вони,
Як в їх спини
Був встромлений ножик війни,
Як згорають ущент
У пекельній війні
Мертві душі,
Що бУли раніше живі.

Війна крутить і крутить
В мертвих душах свій ніж,
Душі мертві в тілах,
Що ще досі живі.
Ми із мертвими душами
Вже живимо,
Від війни все сильніше
Ми всі біжимо.

Біжимо від війни,
Від ножа, що в спині,
І шукаємо шлях,
Збігти як від війни.
Божевілля забігу
Ми могли б зрозуміти,
Якщо б душі свої
Змогли б оживити.

Ми по колу, по колу,
Ніби по іподрому,
Біжимо від війни,
Біжимо її колом.
Із ножем біжимо,
Війна що в нас встромила, -
Від ножа біжимо,
Із бажанням, щоб випав.

Кровоточать в нас рани
Криком горя і туги, -
Душі мертві,
Та виють наче білуги.
Душі стомлені криком,
Нудьгою війни,
ПрирЕчені бігти
З ножем у спині.

Життя наче у клітці,
Свобода у колі,
В його нескінченності
Мара є волі.
Тому біжимо,
Душі самі змертвляємо -
Інакше як вижити
Не відчуваємо…

18-11-2022

Излом, излом, другая жизнь…
Все совершенно по-иному…
Порой уже себя понять
Труднее, чем другого…

Война везде, но пустота
Гуляет в голове…
В прострации, живешь без завтра…
Пустопорожний бег…

Понять нет сил уже пытаться,
Вокруг что происходит.
План, что рисуется на завтра,
Вчера воспроизводит.

Война уходит в бесконечность
И тонет в пустоте.
Время из жизни вырывает -
Пустопорожний век…

С войной борьба идёт измором -
Она иль ты ее.
А месиво всех ощущений
Сменяет «ничего»…

В руках держаться, устоять,
Дождаться, чтоб ушла!..
Жизнь строишь будто все игра,
А не идёт война…

Лишь если в жизнь она попала
Смертью иль разрушением,
Кричишь: «Война!», - «дырки» латаешь…
И вновь - опустошение…

Миром наполнить пустоту
Стремишься в голове…
Как трудно мир искать тому,
Кто по уши в…
войне…

03-11-2022

(На обстріл Чернігова 19.08.2023)

Як квінтесенція війни
В Чернігові стався обстріл.
Загинуло там сім осіб,
Дитина була серед них.
Поранених сто двадцять девʼять.
Це ще один обстріл трагедій.
Так, винуватиця росія,
Автор війни й цього обстрілу.
Але стріляли по театру,
БПЛА в якому виставляли,
Та постраждали тільки ті,
Ззовні театру що були.
Всередині всі врятувались,
У бомбосховищі сховались.
І так іде наша війна.
Тут виставляються БПЛА
В ста кілометрах від росії,
(Поближче щоб було поцілить?),
А поруч в парку йде життя,
Гуляє дітлахів юрба.
Машини їздять. Всі спокійні.
Для інстаграму роблять знімки…
Повідомляють офіційно
Страждали тільки там цивільні.
Ось так іде зараз війна,
Точніше так пливе життя.
Давно цивільні всі «безсмертні» -
Не реагують на ракети.
Бо ті тривоги, що лунають,
Здебільшого час відбирають.
«Завжди якщо реагувати,
То жити можна не встигати».
З іншого боку, необережно
Театр військовим став обʼєктом.
Як так тоді поруч гуляли
Цивільні ті, що постраждали?
Туди мали не підпускати,
Цим теж могли оберігати…
А може так і відбувалось,
Бо навкруги там постраждало
Цілих пʼятнадцять поліцейських -
Багато для подій житейських.
Може й не виставка БПЛА?
Військових знов зустріч була?
Як в Вінницю в свій час попали.
Дом офіцерів обстріляли.
І офіційно говорили,
Цивільних тільки то і вбили.
Вже потім всім відомо стало,
Вбило військових теж чимало.
Були й високі там чини,
Їх теж вбивають на війні…
Нам про військових не розкажуть,
Скільки в війні їх убивають.
Цивільних цифри постраждалих
В інфовійні нам сповіщають…
Звичайно також не розкажуть,
А звідки росіяни знають
Про виставки, зустрічі всі,
Ті, що секретними були…
Як квінтесенція війни
В Чернігові стався обстріл.
Необережність і байдужість,
Непрорахованість і дурість,
Поінформованість росії
І випадковість лотереї -
Зверху на це летить ракета,
Єднаючи усе це смертю.
Потім в війні інформаційній
Хтось призначає цьому цінність…
Та вже нічого не бере,
Кожен життям своїм живе…
В цей день надвечір у Дніпрі
На набережній танці йшли.
Немає жодної вини,
Але є звичка до війни…

20-08-2023