Під сонцем ходиться,
між вітром,
Все ті ж дороги
і стежки,
Вслід бородатим
сивим дідом
Сум переслідує думки.

Втечу, сховаюсь
поміж снами,
Втомили, спокою нема…
Села нема,
нема там мами,
І я не я, мов нежива.

Повиснув холод,
пустка, стогін
В годинах тиші
поміж стін…
В уяві стеляться дороги
В село, до мами, в далечінь.

27.07.2024.