Зовні ніби інертна,
А в душі урагани…
Наша історія закінчена, стерта,
Та ще кровоточать рани.
Хоч сильно, та рідше стискається серце,
Час тихо й помірно залікує болі.
Життя вже ніяке, без всякого перцю,
Бо більше ти в нім не відігруєш ролі.
Але, все потроху зникають картинки,
Ті спогади, що так засіли у пам’яті…
Від них залишаються тільки відтінки,
Отих почуттів лист зім’ятий.
Приходить момент, коли хочеться драйву,
Емоцій, поривів, натхнення і мрій,
Коли вже ніхто не хвилює, не зайвий,
Життя все пульсує у вихрі подій!
Це свобода! Свобода від тих ланцюгів,
Що тримали, обвивши, на дні океану,
Це звільнення від спогадів німих,
Від болі, утіх і від самообману.
Я зовні ніби інертна,
Але в душі урагани.
Наша історія закінчена, стерта,
Більше не кровоточать рани…