Я пробачити тебе не змогла
І той вечір забути не можу.
Зникли крихти останні тепла,
Кожен день цим себе я тривожу.
Що востаннє це ти обіцяв,
І благав мене ти про прощання.
Та з спини б хтось все ж вийняв кинджал,
Або вбив і закінчив страждання.
Ніч в обіймах її ти провів,
Я в подушку всю ніч проридала.
Краще б цього не знала тоді,
Краще б просто я міцно поспала.
Я втомилась чекати “люблю”,
І чекати слова-компліменти.
Це усе вже якесь дежав’ю,
І у пам’яті всоте моменти.
Я забути цього не змогла,
І пробачить тобі не зумію,
Через все життя я б пронесла,
Та терпіти так сильно не вмію.
Сльози світяться наче кришталь,
Ти за руку мене не спіймаєш,
І піти мені зараз не жаль,
І спиняти ти права не маєш.

Моє терпіння розіб’ється об твою гордіть,
Як хвилі об скали.
Ми кидаємо речі один в одного,
Ми на піку скандалу.
Їдкий дим сигарет у вікно,
Ти мовчиш, утікаєш.
Ллються сльози давно,
Та від цього ти не страждаєш.
А між нами давно вже немає того,
Що колись душу гріло.
Ти не любиш,здається,
Тобі наче я надоїла.
Я прошу зберегти і загребсти ці уламки до купи.
Та всі спроби невдалі і
Йдуть швидким темпом ” до дупи”.

Моє терпіння розіб’ється об твою гордіть,
Як хвилі об скали.
Ми кидаємо речі один в одного,
Ми на піку скандалу.
Їдкий дим сигарет у вікно,
Ти мовчиш, утікаєш.
Ллються сльози давно,
Та від цього ти не страждаєш.
А між нами давно вже немає того,
Що колись душу гріло.
Ти не любиш,здається,
Тобі наче я надоїла.
Я прошу зберегти і загребсти ці уламки до купи.
Та всі спроби невдалі і
Йдуть швидким темпом ” до дупи”.