Знов ластівками
спогади влетіли,
Лагідним сонцем,
ніжним вітерцем,
Піти в минуле
мрії захотіли,
До тої Сниводи
з пахучим чебрецем.

Крила орлині
мала б — полетіла,
Без роздумів і страху,
без вагань,
У ту красу,
в мій край воліла,
Вернутися немало
сподівань.

“Бабине літо”
знову відлітало
Без мене, і лелек ключі…
Калини гілку
вітром поламало,
Їй боляче,
як боляче мені…

Станеться диво,
нехай у іншу пору,
Хоч би й метеликом —
туди я залечу,
Над тою річкою
піднімуся нагору,
Заплачу… заспіваю… закричу…

07.11.2023.

• Твір:

  Хвилі у річці
  кригою штовхались,
  Струмки текли
  з болотяних доріг,
  Завжди до неї
  першими вертались
  Крикливі чайки,
  білі, як той сніг.

  Зграї птахів тих
  радо зустрічала,
  Ключі лелек
  в весняних небесах,
  Природа щастя
  миті дарувала,
  Давно позаду
  незабутній шлях.

  Уже живеться
  сумно, нецікаво,
  Не повернути
  пройдених років,
  В вирій птахів
  дитинство проводжало,
  З вирію вік
  ні разу не зустрів.

  Дитяче серце
  сильно калатало,
  Спішно рахуючи
  у небі всіх птахів,
  Моє дитинство
  з ними відлітало,
  З вирію вік
  ні разу не зустрів.

  Той крик пташиний
  досі пам'ятаю,
  В золоті осінь,
  в міді, бурштині,
  І, як те листя,
  ще, бува, літаю
  В далеких спогадах,
  а інколи ввісні.

  25.05.2023.