ВІЗЬМУ Я ТВОЮ ДУШІ НА ДОЛОНІ

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Ти Ангелом злітаєш в Небеса,
Ворожа куля доторкнулась скроні…
Душа у тебе чиста, мов роса.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
У ній – любов до рідної землі,
Не стрінуть тебе рідні на пероні,
Бо вбили тебе кляті моsk@лі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Й посе́лю її в рай на Небесах,
Пройшов ти пекло в вражому полоні,
Та й в інший світ злетів, неначе птах.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Давно гріхи простелись всі тобі,
Тебе носила мати в сво́їм лоні,
Й була́ за тебе все життя в мольбі.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Колись вдихнув у неї я життя,
І поселю́ в Небеснім легіоні –
На землю вже не буде вороття.

Візьму́ я тво́ю душу на долоні,
Бо місце їй на Небі між святих,
За тебе сльо́зи ллються при іконі,
А голос твій уже наза́вжди стих.

27.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040646

СКІЛЬКИ?

Ворог спати не дає,
Не дає нам жити,
Скільки буде те сміття
Світом колотити?

Скільки буде литись кров
Через ту сволоту?
Я про це питаю знов
Світову спільноту.

Скільки будуть нас вбивать
Клятії ординці?
Скільки горя ще пізнать
Мають українці?

Скільки буде з болотів
Ворог наступати?
Скільки має ще життів
Нарід наш віддати?

Скільки слізоньок гірких
Вилити ще маєм?
Просим захисту в Святих,
Що роби́ть – не знаєм.

Скільки бути цій війні,
В вибухах «купатись»?
Здихіль коли сатані?
Як з ним поквитатись?

Скільки буде світ мовчать
І на все дивитись?
Скільки буде все вивча́ть?
Як із цим миритись?

Скільки в землю нам лягать
І в крові́ тонути?
Як Всевишнього благать?
Як нам далі бути?

17.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039914

Чи зможе колись людина,
Що бачила жах війни?
Здобути життя спокійне,
Поринути в гарні сни?

Чи вистачить завтра сили
Почати нове життя?…
Так, щоб усе було миле
Крізь ніжне серцебиття?

І точно не все так просто
В цивільній душі пітьми.
Словами поллють як воском.
Не всі залишились людьми…

Не хтось нам дає свідомість,
Формуєш собі її сам.
Якщо говорити про совість,
Не в кожного є по ночам.

Та є неймовірні люди.
Із них починається все.
Їх світло живе повсюди,
А совість до цілі несе.

Що там за краєм не ясно.
Та варто лишатись людьми.
Добром поливати вчасно,
Щоб зовсім не було війни.

Так хочеться просто жити…
Проснутись під небом мирним.
Під лепіт дитячий щирий,
Спокійні роки, не миті.

Новин би страшних не чути,
Могил не копати вирви.
Так хочеться просто жити,
Проснутись під небом мирним.

Мені би не чути крики…
Мені би на віки знати,
Що мирно у всьому світі.
І голосно прокричати:
Так хочеться просто жити!

А в нас війна четвертий рік…
А в когось свято день за днем…
Співає хтось руських пісень,
Хтось проклинає весь їх рід…

Хтось ставить за хрестом граніт,
У серці біль пече вогнем.
У нас війна четвертий рік,
А в когось свято день за днем…

Втрачаєм хлопців самий цвіт.
Хтось заливається плачем,
Бо вже не прийде чоловік…
А в когось свято день за днем…
А в нас війна четвертий рік…

ПАЛАЮТЬ СЕЛА І МІСТА

Палають села і міста́,
Щоразу ворог атакує,
Страшна у ворога мета,
До неї він іде-прямує.

Страшна у ворога мета,
Страшні у ворога всі плани,
Про захист просимо Христа,
Щораз сильніш ятряться рани.

Про захист просимо Христа,
Бо тільки нас болять ці рани,
Тяжкого ми несем хреста,
Це нас боліть не перестане.

Тяжкого ми несем хреста,
Аби не впасти ми благаєм,
Про біль голосять в нас вуста,
На допомогу уповаєм.

Про біль голосять в нас вуста
І кров’ю землю напуваєм,
В спільноти світу сліпота,
Ми сліпоту ту розганяєм.

В спільноти світу сліпота,
Ніяк не йде до них прозріння,
Горять в нас села і міста́,
Благаєм в Господа спасіння.

28.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036647

ПІД ОБСТРІЛАМИ ЗНОВУ СТОЛЬНИЙ ГРАД

Під обстрілами знову стольний град,
Під обстрілами серце України,
Заграва в небі, та не зорепад,
Від вибухів тремтять в будинку сті́ни.

Від вибухів здригається земля,
І невідомо далі що чекати,
Дає вказівку ірод із кремля,
Щоб все і всіх на цій землі́ стирати.

Один за одним вибухи у нас,
І ні на мить вони в нас не стихають,
Нам пекло влаштували в нічний час,
У нас домівки із людьми палають.

Й диктатора ніхто не зупиня,
Йому усе дозволено робити.
Щоб згинула, немов роса, руsnя,
Щоб ми змогли спокійно знову жити.

Від вибухів і серце в п’я́ти йде,
Від вибухів втрачається дар мови.
Коли вже сонце МИРУ нам зійде́?
Бо поки що ми чуєм лиш розмови.

Під обстрілами знову стольний град,
Бляшанки вбивчі ворог запускає,
Немає в цьо́му ворогу завад,
Тому́ роки́ страшна війна триває.

23.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036567

ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН

Помолімось щиро за сумчан,
Хай життя Всевишній їм врятує,
Хай заго́їть кожную із ран,
Хай вже МИР і спокій запанує.

Помолімось щиро ми усі,
У молитві є велика сила,
Ворог всіх тримає у страсі́,
Хай торкають нас Анге́льські кри́ла.

Помолімось люди, бо біда,
У війну страшнющу ворог грає,
Всюди кров тече, а не вода,
Все з лиця землі́ орда стирає.

Помолімось щиро від душі́,
Сумщина із ворогом межує,
Ворог так зрива свої́ куші́,
І щоразу далі все прямує.

Помолімось, зцілення просім,
Бо сумчани – також українці,
Наодинці їх не залишім,
Сумщину всю знищують ординці.

Помолімось щиро за сумчан,
Помолімось, хай горять їх свічі,
Хай мине у них страшний цей стан,
Хай біда не дивиться у вічі.

24.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1036216