Воєнні ДВА РОКИ ТОМУ…ВИБУХИ Й СВІТАНОК

ДВА РОКИ ТОМУ…ВИБУХИ Й СВІТАНОК

ДВА РОКИ ТОМУ… ВИБУХИ Й СВІТАНОК

Два ро́ки то́му в вибухах світанок,
Хоч загало́м війна вже десять літ,
Є незабутнім той лютневий ранок,
Та очі не відкрив і досі світ.

По всій країні вибухи лунали,
Ракети, бомби, вражі літаки,
Сміття убивче орки направляли,
Біда прийшла з рашистської руки́.

Здригатись стала наша вся землиця,
Рікою потекла кров по землі́,
В диму́ й вогні впинилася світлиця,
Вбивати стали кляті москалі.

Летів ворожий мотлох в Україну,
Не знали куди бігти й що робить,
А ворог в нас почав робить руїну,
Й зробилась рана, яка всіх болить.

Четверта сорок… Вибухи, атаки,
По всій країні стала литись кров,
Повномасштабно вдерся посіпака,
Зі смертю в Україну він прийшов.

Вкраїна вся у вибухах скупалась,
Сирени, вирви, за́брані життя,
І кожному ця мить закарбувалась,
Й ніко́ли це не пі́де в забуття.

24.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006692

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Воєнні Війна

Війна

Війна. Із пам’яті не стерти події самих перших днів.
Вони картинками зринають немов жахіття страшних снів.
Херсон. Повзуть по площі танки, назустріч – жіночка:- Куди?
Вона впирається руками в броню із криком:-Зупини!
Дорога. На узбіччях трупи, скелети спалених машин.
По тій дорозі іде хлопчик.Маленький, мамин любий син.
Немає мами біля нього, і невідомо чи жива,
Іде один по тій дорозі, в руках він іграшку трима.
Баштанка. Їдуть наші танки. Бійці, всміхаючись сидять,
здіймають руки в привітанні, а вздовж шляху жінки стоять.
Їх матері, дружини, сестри. Солоні сльози на щоках.
Чи повернуться хлопці з бою? Серця стискає біль та страх.
А потім Буча! Зрозуміли, що звірі по землі ідуть.
Могили братські вбивці риють і мирний люд туди кладуть.
Зринають в спогадах події : загиблі, знищені міста,
Убивці йдуть по Україні. Немає злочинам числа.
А світ загруз в пустопорожніх Розмовах з лозунгів і слів.
Зринають з пам’яті картинки, немов жахіття страшних снів.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Про життя Ми пройдемо усе

Ми пройдемо усе

‎Скільки б болю не падало з неба,
‎Скільки б темряви світ не ковтав.
‎Ми сказали з самого початку,
‎Що це наш дім, це наша земля.
‎
‎Їх блекаут, тривоги, ракети,
‎Ми не з тих хто ховає лице.
‎Навіть в темряві світиться серце,
‎Бо є віра , вона нас веде.
‎
‎Проживемо і підступ і зради,
‎Хто продав нас – суддя йому час.
‎Бо правда хоч пізно, та прийде,
‎Всі отримають по їх ділах.
‎
‎Ми зростем як трава із бетону,
‎Як світло проб’ємось крізь пил.
‎І над руїнами знову проллється
‎Наша пісня – з вогню і надій .
‎
‎Ми різні – але серцем єдині,
‎Хоч бувають і лайки гучні
‎Та любов до землі, завжди в серці,
‎Згодом це зрозуміють усі.
‎
‎Не слухайте що ллють щодня з екранів,
‎Своя там правда, куплений монтаж.
‎Бо світлий розум най сильніша зброя,
‎Що допоможе фейки розібрать.
‎
‎Ідем до миру тихо крок за кроком,
‎І хай по переду ще дуже шлях тяжкий
‎Не розділяйтеся – вони лиш цього хочуть.
‎Ми маємо країну зберегти.
‎

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Патріотичні ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ

ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ

Та ми – не тінь, ми – голос поколінь,
Що крізь пожежі й попіл не зламались,
Ми ті – хто береже в серцях наш дзвін,
Які потвор у бурю не злякались.

Ми ті – хто вишиває кожен шрам,
На полотні – моли́тви і надії,
Хай світ здригнеться – мовим: «Не віддам
Ні мови, ні Вкраїни, ані мрії!»

Бо кожна рана, то не просто біль,
Це – пам’ять, що палає й не зникає,
І кожен крок, як виклик, як обстріл,
Та дух наш і в війну не помирає.

Ми – не мовчання, ми – вогонь в словах,
Що крізь століття палахтить і кличе,
Ми в кожній ніші, в кожних двох рядках,
Де мати плаче і волосся смиче.

Ми в кожній хмарі, що над степом йде,
В сльозі, що падає на чорноземи,
Нас не зламати, хоч вражина б’є,
Ми, як коріння, що тримає землю.

І хоч потвора нищить наші сни,
Ми збережем і пам’ять і свободу,
Бо в нас любов сильніша від війни́,
І віра є, мов джерело народу.

10.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049323

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Воєнні Життя без тебе. Війна

Життя без тебе. Війна

Сьогодні знову все, як вчора.
А це – без тебе майже рік.
Учора – як життя актора –
У масках змінних. Це навік.
Ходжу. Живу. Дай сили, Боже!
…Чекаю, коли задощить.
Лиш дощ маскує мої сльози.
Тоді виходжу в люди. Мить –
І не помітно, чи знов плачу,
Чи дощ залив ті очі вщент.
Вони забули блиск від щастя,
Та пам’ятають лиш сегмент,
Коли ти був, коли живий ще,
Коли гуляли у саду…
…Прийшла, кривава, як вовчище!
Сказав: ,,Я на війну іду”.
…На серці щем і море болю.
Кричу в нікуди: ,, Поверніть!
Віддайте мені мою волю,
Бо у полоні я вже рік!”
… Не віддадуть. І не повЕрнуть.
Кого питати? Де знайти?
…Там вітер розриває греблю.
Там – дике місце самоти.
Там пекло, горе, смерть і сльози.
Там чорні ріки пустоти.
Там громовиті страшні грози.
І там десь, любий, милий, ти…
Якби могла – пішла б шукати.
Де згинув – там лягла б пластом.
… Не зможу більше так кохати.
Життя моє тепер з хрестом.
Несу його, як колись щастя,
Красу, і радість, і любов.
Тепер той хрест в життя уп’явся
І взяв мене під свій покров.
Життя без тебе – рік без літа.
Воно – немов доба без дня,
Як протестанти – єзуїти,
Як із сукна важка броня.
Хіба ж буває рік без літа?
Доба без дня хіба бува?
Дві протилежності у вірі?
Не буде і броні з сукна.
Отак мене нема без тебе …
Лиш тіло ходить по землі.
Учора – щемно. Завтра – темно.
Рік із хрестом. Життя у млі.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Патріотичні ПІСНЯ

ПІСНЯ

Україна – то є пісня,
Пісню куля не бере́,
Її стогін вже рознісся,
Та вона – не кабаре.

Ворог хоче її вбити,
Та вона усе звучить,
Все жила́ і буде жити,
Перестане крівцю лить.

Пісня, створена віками,
Люд її наш береже,
Ми – із нею, вона – з нами,
В світі її знають вже.

Підхопить її звучання
Ще ніко́му не вдало́сь,
Бо народу в ній єднання,
Й захищати довело́сь.

Пісня ця – дзвінка й могутня,
Віра й воля в ній сплели́сь,
І незламність в ній присутня,
Свої ноти збереглись.

Буде линути-злітати
Пісня ця усі віки,
Будуть її поважати
Й простеляти рушники.

Україна – славна пісня,
Найпотужніша з пісень,
Звук її в світи віднісся,
Переможний при́йде день.

28.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1046619

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Філософські Життя по колу

Життя по колу

Не можу я зійти з протореного шляху,
і крутиться життя по колу:
то як болото ряскою спливає мляво,
а то несеться ген за обрій виднокола.

Минає час зі швидкістю шаленою.
Лиш намагаюся стрибнути у вагон.
Останній.
Той – мій,
який не реагує на “зелений”.
Вагон-портал “Реальність-сон-бажання”.

Вокзали,
перони,
зупинки…
І знову вагон.
І стоп-кран.
І хочу позбутись помилки,
та тільки у Бога свій план.

01.07.2025 @Ірина Вірна

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Патріотичні ЧОМУ ГАНЬБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ?

ЧОМУ ГАНЬБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ?

Чому ганьбля́ть полотнище свободи?
Невже він став ганчіркою для вас?
Та схаменися, любий мій народе!
Чому́ ганьбиш країну і всіх нас?

Дозволив хто цій жирній свиноматці
Напнути стяг на це гниле єство?
Тепер висить він на ганебній латці…
То хто ж це сіяв, що таке жниво́?

Невже культура зовсім в нас щезає?
Чому́ в потвори глум є над святим?
В державі хто усе це дозволяє?
Чому́ ганьбить потвора нас і цим?

Дозволив хто огидній цій паску́ді
Вкраїнський стяг на світ увесь ганьби́ть?
А далі що зі стягом нашим буде?
Невже цю па́скудь ненька не болить?

А за таке пробачення не буде!
Але ж чому́? Чому́ народ мовчить?
Розплющіть вічі! Схаменіться, люди!
Чому́ це дозволяєте роби́ть?

Чому́ ганьблять полотнище свободи?
Паплюжать стяг так само, як орда.
Звідкіль ти взявся в Україні, зброде?
І з-за таких в нас горе і біда.

10.02.2024 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Воєнні ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії гаї?

Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже стільки літ?

Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь москаля?

Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує москаль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас нівечать все, на жаль?

Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?

Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?

Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?

Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?

Чи це не в нас найкращий в світі славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?

12.02.2024 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

Воєнні ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

12.02.2024 р.

Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська

ВІРШІ, ЦИТАТИ , ПУБЛІКАЦІЯ

Позначка: Війна

ДВА РОКИ ТОМУ…ВИБУХИ Й СВІТАНОК

Війна

Ми пройдемо усе

ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ

Життя без тебе. Війна

ПІСНЯ

Життя по колу

ЧОМУ ГАНЬБЛЯТЬ ПОЛОТНИЩЕ СВОБОДИ?

ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

Сторінки

Архіви

Категорії