Колись зупиниться Земля.
Набридне бігти по орбіті.
Зітреться ера до нуля.
Й у неї є фінал в цім світі,
І вимкне пристрій «день та ніч»,
Не вдягне сукні — пори року.
Лиш з небом буде віч-на-віч,
Підвладна зоряним потокам.
А скільки ж можна цих знущань?
Як паразити грають в війни.
У всьому є кінцева грань,
Вирує зло анестезійне.
Коли до них з усім добром,
Натомість — жадібність та страта.
Безчинсвто, згуба і погром —
За доброту звичайна плата.
Колись зупиниться Земля.
Дай, Боже, щоб лишень вціліла!
Щоб відлік розпочать з нуля,
Допоки суть не зледеніла…
Барчук Р
4.02.23