Люди, які більше не мають страху

Люди, які більше не мають страху,
Їхні серця — як сталеві мечі.
Вони не хитаються від бур і грому,
Бо їхня воля — це криця й плачі.

Вони бачили темряву в очах ночі,
І відчули біль, що вогнем палає.
Та, незважаючи на всі удари долі,
Вони не зламались, не скорились, не впали.

Їхній дух — це вітер, що рве хмари,
Їхні кроки — це стук на крижаному льоду.
Вони не бояться падати в безодню,
Бо знають: піднятись — це їхня свобода.

Люди без страху — це сила нескінченна,
В їхніх очах — вогонь, що не згасне.
Вони йдуть, не озираючись назад,
Бо в їхній душі немає ні темряви, ні порожнечі.

Це люди, які зруйнували свої ланцюги,
І більше не бояться жодних бур і війн.
Вони — непокірні, вільні, живі,
Вони не здадуться, доки не здолають свій шлях.