Море хвилювалось не дарма,
На одному березі вона…
Виглядає свою долю знов,
Так чекає на нову любов...
Чайки не втомилися кричати,
Вітер хоче парусник впіймати,
На борту з біноклем, в ураган -
Задивляється у далі капітан.
Довго він блукав по океанах,
Обходив по володіннях Магеллана,
Так втомився від самотності,
У біноклі він уздрів її!
Таке ніжне, неземне створіння,
Наче по-небесному велінню…
Задивилася на корабель:
Не здогадується - там жде кавалер!
Він вже знає що і як зробити,
Салют в небо має запустити,
Феєричний постріл за любов!
За її увагу, ще раз, знов…