вона вставала о шостій тридцять
бо о сьомій вимикали світло
швиденько бігла на кухню
аби заварити міцної , без цукру , кави
а потім - зібравшись з думками
і заспокоївши биття свого серця
читала його ранкові хоку
повільно смакуючи всі абзаци

пити каву о шостій ранку
поки місто дрімає без світла
його сповідь в листах читати
і кохати його на відстані

вона ледь не щодня влаштовувала пікети із транспарантами
бентежила ночі спокій хресною ходою зі смолоскипами
а він вірно і віддано готував їй каву щоранку
і цілунком
її
дику пантеру
перетворював
на домашню кішку...