А чи бачиш ти сни? Чи встигаєш поспати
У перервах між боєм і загоєнням ран?
Що там сниться тобі, український солдате?
Мирне небо, мабуть...і ранковий туман...
Що тебе зігріває в холодних окопах?
Гріє зболене серце в пекельнім бою?
Не читаючи долю твою в гороскопах,
Молитвами зігрію я душу твою.
Бо ти вистоїш, вірю, молю про це Бога.
Залишивши позаду зневіру і страх,
Ти в могутніх руках принесеш перемогу,
Що засяє, мов сонце, у наших серцях!

Україно моя рідненька
Чому ти так страждаєш?
В тебе таке серце велике,
Ти всіх теплом зігріваєш!

Я молюся Богу за тебе, ненько!
Щоб закінчилася війна - це горе,
Щоб не боліло в тебе твоє серденько,
І було небо чисте та прозоре!

Ти ж така гарна і квітуча,
І мова в тебе солов'їна,
Біжить сльоза така пекуча...
За тебе, моя рідна Батьківщина!

Я люблю твої трави і квіти,
Твої сади і зелені ліси,
На деревах почали гілочки тремтіти,
Від того зла, що принесли рашистські пси...

Але ми сильні і нездоланні,
Розумні, мужні українці,
Ми добрі і такі гуманні,
Ми переможемо, разом чи наодинці!

Ми молимося за мирне небо,
За наших хлопців і дівчат,
Ще трішечки потерпіти треба,
Ми подолаємо все, не буде більше втрат...

31.01.2023. С. М. Онисенко