Я не знайшла потрібних слів,
Щоб про любов сказати.
Можливо, навіть річ не в тім,
Що хочеться мовчати.

А просто замість довгих фраз
Нещирих та банальних,
Я обирала один раз
В обіймах зігрівати.

І замість віршів, їх рядків
Я просто помічала,
Що ти обожнюєш зефір,
Якийсь десерт до чаю.

В дрібницях, в мріях, навіть снах
Та в погляді, обіймах.
Моя любов навік жива
Та не в словах, а в діях.

Мої вірші.
Моя розрада.
Моє натхнення водночас.
Вкладаю серце й душу.
Пишу для кожного із вас.
Для когось вірш мій в серці
радістю озветься.
Для когось сумом, мов
рана на душі.
Для когось мій вірш
в обійми обгорнеться.
І в спогади минулого він віднесе.
Шукай свій вірш, нехай для тебе
він розрадою озветься.

Дівчина з книжкою в руках.
Читає нині свої вірші.
Шукає душу ту в рядках.
І з кожним віршем все
знов і знов щось нове відчуває.
Там затамує подих ніжності й тепла,
там люттю кров нальється.
У кожного вірша історія своя,
яка до твого сердця доторкнеться.

Розтікається світло по твоїх артеріях,
Зевс могутній піклується разом із Деметрою,
Там, де дух – неодмінно прибуде матерія,
Тільки цього, на жаль, не всі допетрують.

Де молитва існує – присутні янголи,
Нерухомість не має ніяких проявів,
Тебе не спинятимуть навіть гантелі зі штангами,
Тебе не злякати жодною зброєю.

Немає доріг, якими не йтимеш ти,
І мрій не існує, які на поразку приречені,
Вірші твої не закріплені римою,
Слова не будують фундамент для речення.

Заглянь сюди, тут багато вірші,
які блукають по нашій землі.
Вони написані всі від душі
і що у кожного на сердці.
Ти прочитай, можливо ,
в цих віршах своє ти
щастя пригадаєш.
А, можливо, свою біду
із кимось розділиш пополам.

Боявся темряви однако
У дитинстві на яву
Інколи страшенно стало
Побачить темну дівчину

Ту дівчину, котру я бачив в снах
Ту дівчину, про яку в віршах писав
Я вірив в наше те майбутнє
Але я знав – що це лиш страх

Я боявся довірять людині
А вдруг ті порізи іще болять
Але довірився, відкрився їм
На ранок вже поклявся їй

Що буду завтра ще кохати
І в снах не буду проклинати
Я буду вірити в любов
Візьми за руку – випий кров!

Боявся темряви однако
У дитинстві на яву
Інколи страшенно стало
Побачить темну дівчину

Ту дівчину, котру я бачив в снах
Ту дівчину, про яку в віршах писав
Я вірив в наше те майбутнє
Але я знав – що це лиш страх

Я боявся довірять людині
А вдруг ті порізи іще болять
Але довірився, відкрився їм
На ранок вже поклявся їй

Що буду завтра ще кохати
І в снах не буду проклинати
Я буду вірити в любов
Візьми за руку – випий кров!

• Твір:

  (Добийся)

  І знову помилку я допустив..
  І знову боляче мені
  О котрий раз прошу.. Люби!
  А в відповідь каже - хочи!

  Ну давай добийся це
  Зроби щось нереальне
  А Возя зірку з неба взяв б
  Якби відкрила тайни..

  От і добрався я до неба
  Ось і зірку цю дістав
  Біжучи до неї, лише одне я промовляв
  "Я хочу те кохання, про яке з дитинства у віршах писав!"

  І ось ми знову поруч з нею
  Дивлюсь в очі котрий раз
  Виговорюючи фразу - "Кохай мене! Я зроблю все для нас!"
  А в відповідь я чую - "ще не час!"