-
Рідні наші люди не вмирають
Просто більше поруч їх немає
Високо у небо відлітають
І з-за хмар вони спостерігаютьНе вмирають ті кого ми любимо
В нашій пам’яті вони усі живі
Поки ми живемо не забудемо
Наші спільні миті, що були…Відлітають рідні, не вмирають
Просто більше поруч їх немає…
Там…Далеко десь за небокраєм
Янголами нас оберігають🪽✍️ Автор: Лілія Ходус
Позначка: вірші
Поезія
-
В моїх словах і сум, і радість,
Рядки пір'їнкою летять,
Магічна казка чи реальність,
Від болю і радості тремтять.
Слово може ранити нам душу,
Скривдити, понівичити серце,
Творити лагідно я мушу,
Щоб не забруднити прозоре озерце.21.03.2023. С.М. Онисенко
Моя поезія
-
Поезія - мої незвичайно-ясні́ думки,
Які легенько лягають на папері,
Мої емоції, вони як гірські струмки́,
Біжать то сумні, то веселі...
Поезія - мої магічні почуття,
Любов і романтичне кохання,
Висвітлює все моє життя,
Молитва до Бога і всі мої бажання...
Поезія - спогади про дитинство,
Я дякую за нього своїй мамі!
Моє чарівне і маленьке королівство,
Залишиться завжди в моїй пам'яті...
Поезія - це таємничий крик душі,
Це страждання і плач мого серця,
Ви з любов'ю читайте мої вірші,
Це мій щоденник великого озерця.21.03.2023. С.М. Онисенко
Поезія змінює планету
-
змалечку й до нині люблю поезію
як ковточок свіжого, чистого повітря
тонко відчуваю її тембр, мелодію
з нею збагачується думок палітрав своїх віршах, як ніде, відкритися можу
розмовляти, радіти, журитись
душу коханням і розлукою розтривожу
зумію гірко ридати й дзвінко сміятисьз одного слова народжується вірш
з відбірної зернини зростає колос
з першої людини починається марш
спів окремої птахи всьому лісу дає голосрядки поезії змістом наповнюють душу
букви в словах сплітають рядочки
вслухаюсь в себе, спинитись мушу
розмотую безмежних думок клубочкиколи сум осідлає струни найтонші
і серце оповиє неймовірна туга
згадаю про рими, вкладу їх у вірші
ними вилікуюсь від духовного недугаа коли мені радісно в житті буде
та захочеться з кимось цим поділитись
в віршованих рядочках радість прибуде
в них найкраще зможу віддзеркалитисьв часи сірої буденності і воєнних тривог
для підняття духу боротьби вибрала поезію
нею з цілим світом веду діалог
погоджуюсь, протестую, висловлюю позиціюв поетичних рядочках - неймовірна сила
війна і мир, любов і зрада, вогонь і вода
поезія змінює планету через слова - вітрила
бути причетною до неї - блаженна насолодаМарія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко
Тримайте язика та на чуже не зазіхайте
-
Не заглядайте у чужі світи
Не залізайте в душу, не бентежте серце
Буває краще мовчки відійти
Ніж насипати людям сіль із перцемВи не чіпайте те, що є не ваше
Таке придбання вам добра не принесе
Запам‘ятайте ви собі на завше
Що краще мати мало та своєХто тягне руки до чужого ласого шматка
Тоді у відповідь так гарно доля б‘є
Тож правило тримати язика
Доповнюється правилом, шукай своє!©️Лілія Ходус
Життя – у віршах… Вони линуть з небес…
-
Ви чуєте, як щебече соловеєчко в лузі?
Бачите, як квітне українська земля?
Радієте життю? Співчуваєте тим, хто - в тузі?
Дух захоплюють рідні гори й ріки здаля?Задивляєтесь на лебедів посеред латаття?
Розумієте, що Україна - це найбільше з чудес?
Вас тривожить війна, дорогі сестри й браття?!
Життя - у віршах... Вони линуть з небес...В яких траєкторіях народжується поезія?
Де її натхненне та цілюще джерело?
Коли звучить тиха й задушевна мелодія,
А коли - сила волі, всім бідам на зло?Де бере міцні крила поетичний сюжет?
Звідки - щире бажання відкритись світу, людям?
Чому саме такий зміст вкладено в цей вірш чи куплет
Й віддано читати Вам - мирським суддям?Коли хочеться говорити рясно та розлого,
А коли - лише головне, по суті, кілька слів?
Чому деколи не віршується зовсім нічого,
Хоча думки біжать, як вода з ручаїв?Чому душа сміється та плаче віршами
Й береже їх, як справжні діаманти?
Чому гарно пишеться в полях між споришами?
Коли важливими є найдрібніші фрагменти?Поезія - мов струни окриленої людської душі.
Вони в різних інтонаціях у ній звучать.
Веселими й сумними рядочками рясніють на аркуші...
Як море, шумлять... Як струмочки, дзюрчать...Марія Маринченко (Марічка Ясен)
#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко