Вітер дує, сонце світить, весна приходить в трави густі,
Де квіти розцвітають, а дерева співають в лузі.
Вітер ніжний гладить трави, приносячи запахи весни,
Сонце світить яскраво, ніби палає в останнім сні.

Тече річка повільно, мов в’язень в своїх уявах,
Де відбиваються проміння, що на нього зливаються згори.
Вітер дує, сонце світить, і душа відчуває радість,
Бо природа пробуджується, ніби дітям вона народжується.

Ліс шумить та співає, мов дивний оркестр природи,
Де кожен гілочка, кожна травинка, кожен листочок,
Додає свій голос у цю велику симфонію,
Де вітер дує, сонце світить, і життя народжується вновь.

Нехай ця весна буде даром для кожного серця,
І нехай вітер завжди дме у спину, несучи нас вперед,
Бо коли вітер дує, сонце світить, то світло перемоги,
І ми відчуваємо, що життя — це вічний вогонь кохання.

Літо приходить, як сонце в світанні,
Вогнем розпалює жар в душах.
На небі блакитному танцює вітер,
І трави та квіти розквітають у садах.

Спекотні дні, що веселі шепчуть,
Людські серця в них розкриваються в сонці.
Море ласкаво волочиться в обіймах,
І хвилі співають, наче таємничі рікою пісні.

Літо — це час пригод та нових вражень,
Коли серце б’ється в ритмі життя.
Усі мрії розцвітають, мов квіти в саду,
І кожен день — ніби вірш, написаний коханням.

Запах солодких фруктів і квітучих полів,
Радість та щастя, що наповнюють наші душі.
Літо — це пора, коли кожен момент — скарб,
І ми відчуваємо себе живими, мов вітер у полі.

Нехай літо триває, як мить у казці,
Де кожен день — як чудовий дивний подарунок.
І в цьому світлім вальсі, мов на танцполі,
Ми відчуваємо велику любов до життя.

• Твір:

  В своїй задумі
  похилились лози,
  Осінь пішла
  і сум заполонив,
  Трава погнулась ---
  вітер приморозив,
  І кущ калини
  вже не веселив.

  Шуміли з вітром
  очерет, осоки,
  У гаю ясен
  жалібно скрипів,
  А із птахів лиш
  чувся крик сороки,
  Вздовж берегом
  розкотисто летів.

  В воді здавався
  зілля кущ букетом,
  Слід на болоті
  вибився-прилип,
  Блукали хвилі
  поміж очеретом,
  Ніби здригалися
  на жалібний той скрип.

  Струмок стікав
  у річку, хлюпотіла
  Пінилася між
  вербами вода,
  А нагорі
  під вітром тріпотіла,
  Груша стара,
  беззахисна, одна.

  18.11.2023.

• Твір:

  Перебирає вітер
  коси клена,
  Відшпортався
  у того бороді,
  Вже шевелюра
  рижа, не зелена,
  Всі волосинки,
  наче, золоті.

  А голова давно
  у срібла блиску,
  Спадають коси
  в осені моїй,
  Любуюсь тою,
  першою у списку,
  Усе блукаю
  в ній, у золотій.

  Обидві осені
  і схожі, і не схожі,
  Вітер від кіс
  ніяк не відтягти,
  Одні злітають
  золотом в калюжі,
  Спадають інші
  сріблом з голови.

  14.11.2023.

• Твір:

  Притуманений день
  після ночі,
  Заховався десь вітер,
  чи спить,
  Мої ноги іти неохочі,
  А мені до природи кортить.

  У найближче ---
  це берег з рікою,
  Верболозу кущі, осоки,
  У мовчанні
  із ними постою,
  Зазирну в голубінь висоти.

  Те мовчання
  про спокій подбає,
  Погойдаються
  хвилі в очах,
  Не сумує воно,
  не зітхає,
  І не має потреби
  в словах.

  09.12.2023.

• Твір:

  Сніг спадає додолу
  між вітром,
  І поля забіліли, і шлях,
  Завітала зима із привітом,
  Замітає стежки у думках.

  Хоч одну віднайду,
  слід залишу,
  Білосніжним весь вітер стає,
  Розмалюю на ньому, розпишу
  Дуже-дуже далеке моє.

  06.12.2023.

• Твір:

  Була у лузі,
  з вітром говорила,
  Повз шепіт верб,
  осоки пролітав,
  Погляд ріка
  до хвиль своїх манила,
  Шматочок неба
  в хмарах заглядав.

  Стежка вела,
  порхала в гіллі пташка,
  Трава не м'ялась --
  слід оберігав,
  Читалася очима
  ніби казка,
  Всім любуватись
  погляд не встигав.

  Підносив вітер
  річки прохолоду,
  Вгостилась свіжістю,
  залишила свій слід,
  Як кошеня
  погладила ту воду,
  І до своїх вернулася воріт.

  31.12.2023.

• Твір:

  Ти відлітаєш нетутешня пташко,
  Мені лишилась лиш довга сльота,
  В кришталевій вазі засохлі ромашки-
  Екібана від літа проста.
  Півгодини дощі,стільки ж ясного неба,
  Клени й тополі в стилі бароко і рококо.
  Колись біля них я чекала на тебе,
  Потім гарячим грілась молоком.
  Згадала про тебе сьогодні знову
  І ти мене хоч іноді згадай,
  Вітер до тебе мою донесе колискову :"Я думаю про тебе... Засинай".