На цвіт весни люблю дивитись,
У її пахощах брести,
Ходою стежки, трав тулитись,
Думки, емоції плестИ.

Вслухатись в пташку полохливу,
Душею ринути у спів,
Щоби у мить таку щасливу
Вітрець з поривами летів.

Туди, де хвилі просто неба,
Й зозуля голосно кує,
Життю би молодість… Не треба,
Хай залишається, як є.

25.04.2025.
Ганна Зубко

На цвіт весни люблю дивитись,
У її пахощах брести,
Ходою стежки, трав тулитись,
Думки, емоції нестИ.

Вслухатись в пташку полохливу,
Душею ринути у спів,
Щоби у мить таку щасливу
Вітрець з поривами летів.

Туди, де хвилі просто неба,
Й зозуля голосно кує,
Життя б добавити… не треба,
Хай залишається як є.

25.04.2025.
Ганна Зубко

Вже знову подумки далеко,
Йду по дорозі, до села,
Ходять по полю тут лелеки,
Чорніє зорана земля.

Місточок дальше і долина,
А потім горб і рівна даль,
Он біля річки ясенина —
Моя любов, моя печаль.

Ген при дорозі ті ж тополі,
Ліс невеличкий маячить,
Йду, озираючись, поволі,
Вітрець попереду летить.

Ось і село, стареньке, рідне,
Мовчки вітаюся з усім,
Таке ж все миле і привітне,
Думкам всміхається моїм.

24.02.2023.