О люди люди ви повсюди
Не завжди так як зараз буде
Серед гріхів ви і облуди
Колись вас час судити буде
О люди люди камінь в грудях
Ви тільки люди десь на людях
За вами люди інші будуть
Колись і вас навік забудуть
О люди люди вас не стане
Життя мов сніг собі розтане
Допоки вічність не настане
Лишають люди людям рани
Вона печаль змахнула зі щоки,
Усмішку заховала десь у зморшках.
Любов несла свою через роки,
І ось до фінішу її лишилось трошки.
Бо все життя кохала лиш його,
Йому одному ніжність дарувала,
Родинний затишок,добробут і тепло,
Із ним від щастя завжди розквітала.
Неначе мить усі роки пройшли,
І сивиною голову укрили,
Але назавжди в пам’яті момент,
Коли дивилися на зорі в небі.
Життя момент, секунда і немає
Воно пройде, змахнувши на прощання
І думати нам варто всім про тих,
Що поруч будуть у момент прощання.
Вона печаль змахнула зі щоки,
Усмішку заховала десь у зморшках.
Любов несла свою через роки,
І ось до фінішу її лишилось трошки.
Бо все життя кохала лиш його,
Йому одному ніжність дарувала,
Родинний затишок,добробут і тепло,
Із ним від щастя завжди розквітала.
Неначе мить усі роки пройшли,
І сивиною голову укрили,
Але назавжди в пам’яті момент,
Коли дивилися на зорі в небі.
Життя момент, секунда і немає
Воно пройде, змахнувши на прощання
І думати нам варто всім про тих,
Що поруч будуть у момент прощання.
Поговори зі мною чи то тихо, чи то неспокійно,
просто, відкривши рота, звуки видавай,
хочу живу розмову, не через мобільний,
поговори зі мною, щось розповідай.
Поговори про те, що десь тривожить душу,
про те, що болем розриває на шматки –
я вислухаю все, я хочу й мушу
тебе почути, бо пройшли віки.
Кажи усе, що можна говорити,
давай, погнали, виливай слова,
твій голос просто неможливо не любити,
він «Спазмалгон», якого потребує голова.
Поговори про що завгодно, навіть про погоду,
хоча я знаю, що дощі ідуть,
ти підібрала всі мої паролі й коди,
твої слова завжди мене знайдуть.
Пісня #Вічність
1к.
Загадкова жінка - вабить до неї
Тягне до неї
Доторкнись ніжно до її тіла
Та загляни в її очі дівочі
І ти побачиш - безодність
Найкращій чоловік - цікава для нього
Тягне до нього
Доторкнись ніжно до його тіла
Та загляни в його очі могутнього володаря
І ти побачиш - фундамент
Мене мучать спогади - про тебе,
Що тебе нема,
Коли мені холодно без тебе
Мені шкода, що у снах ми зустрілися тільки
Моя загадковість чарує тебе,
Ти заглянув в мою безодність.
Твоя найкраща сторона захищає мене,
Ти заглянула в мій фундамент.
Ми пам’ятаємо мить і вічність,
які пробігли між нами і зав’язали однією ниткою.
Цю нитку ніхто не може зруйнувати.
NaTa Ly
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
