Тепле, свіже, мов ранкова зірка,
Молоко у глечику блищить.
Запах ніжний – луг, ромашка, гірка,
В ньому літо тихо гомонить.

Вип’єш ковток – і немов долина,
Де пасуться сонячні стада.
Смак такий, що аж душа спочиває,
Наче казка, що жива й проста.

Біле золото з долонь корівки,
Що траву збирала між ланів.
В кожній краплі – сонця світлі бризки,
В кожній нотці – спокій рідних днів.

Смачно, легко – втіха незрівнянна,
Як дитинства ніжна дивина.
П’єш – і світ стає такий духмяний,
Мов у казці, що завжди жива!