Нове місто зустрічає обіймами
Майбутнє видніється на горизонті
Протерті валізи всіх тягарів лишаються
на узбіччі
Відверті погляди зустрічаються з посмішкою
Випадкові дотики – без сум’яття й обурення
Відчуття нагадують пахощі, що сміливо просяться в танець, де грає симфонія
Тонкі пальці в нотатках набирають
вірші – повільно, думки не тікають
Всі роздоріжжя не мають присмаку вибору
В обіймах нового міста
Так ніби зорі сяють яскравіше
Дай мені пензлик й палітру
Я намалюю тебе у вікнах тимчасового дому
Де в тиші чутно твої легкі кроки
Де чутно справжню тебе…