Вони хотіли нас зламати
Поки плакала старенька мати!
Я захищу, я відстріляюсь!
Сину стій..! – Я відбиваюсь!

Вона сиділа у підвалі
Чекавши лиш відбою
Прийшовши син із-того бою
– Мам, трьохсотий, мам, герой, я!

І потекла сльоза у мами
Дивлячись на сина!
– Я казала у Європу!
– Мам, я краще тут залишу жопу!

– А поїхали у Польщу, було б краще!
– Мам, я без руки, але залишусь, я ще!
– Трішки ампутують, та повернусь!
– Там є мій друг! Та його теща!

– Я з моїм другом хоч в вогонь та воду!
Ми покажем – українську роду!
Ми розкажем хто ми є!
А краще не зациклюйся ти на своє!

– Сину, досить вже тривог нам!
– Можна у Єгипет, для нас двох там!
– Який Єгипет, ти про що!
– Тримай всі гроші, їдь на всьо!

– Потрать ці гроші, відпочинь!
– але герой – твій син!
Він дивився смерті в очі
Не боявся темні ночі!

Я в полі зупиняв три танка!
Не боявся смерті ранком!
– Я знову встояв до кінця!
– Я бачив як вбивав бійця!

Я справді, зовсім не боявся!
Я був у Бахмуті, біля Попасна!
Стріляв з АКа, я був штурмовиком!
Я мав конект із снайпером!

І він казав :
– В окопі був, я часто носом смерті чув
Я слухав – як кричать бійці!
По типу – в нас трьохсотий, без кінців!

Одна рука у тій сторонці
А права біля охоронців!
Він получив велику біль!
Але вони здолали бій!

І повернувся син до мати
Щоб обняти знов її
Але лиш там записка мами
*- Сину ти – герою мій! *

Я бачила кровавий бій
Я бачила як ти боровся
І не в Єгипті я була!
– А поряд разом, з охоронцем!

Вони хотіли нас зламати
Поки плакала старенька мати!
Я захищу, я відстріляюсь!
Сину стій..! – Я відбиваюсь!

Вона сиділа у підвалі
Чекавши лиш відбою
Прийшовши син із-того бою
– Мам, трьохсотий, мам, герой, я!

І потекла сльоза у мами
Дивлячись на сина!
– Я казала у Європу!
– Мам, я краще тут залишу жопу!

– А поїхали у Польщу, було б краще!
– Мам, я без руки, але залишусь, я ще!
– Трішки ампутують, та повернусь!
– Там є мій друг! Та його теща!

– Я з моїм другом хоч в вогонь та воду!
Ми покажем – українську роду!
Ми розкажем хто ми є!
А краще не зациклюйся ти на своє!

– Сину, досить вже тривог нам!
– Можна у Єгипет, для нас двох там!
– Який Єгипет, ти про що!
– Тримай всі гроші, їдь на всьо!

– Потрать ці гроші, відпочинь!
– але герой – твій син!
Він дивився смерті в очі
Не боявся темні ночі!

Я в полі зупиняв три танка!
Не боявся смерті ранком!
– Я знову встояв до кінця!
– Я бачив як вбивав бійця!

Я справді, зовсім не боявся!
Я був у Бахмуті, біля Попасна!
Стріляв з АКа, я був штурмовиком!
Я мав конект із снайпером!

І він казав :
– В окопі був, я часто носом смерті чув
Я слухав – як кричать бійці!
По типу – в нас трьохсотий, без кінців!

Одна рука у тій сторонці
А права біля охоронців!
Він получив велику біль!
Але вони здолали бій!

І повернувся син до мати
Щоб обняти знов її
Але лиш там записка мами
*- Сину ти – герою мій! *

Я бачила кровавий бій
Я бачила як ти боровся
І не в Єгипті я була!
– А поряд разом, з охоронцем!

• Твір:

  І знову смерть.. І знов бажання жити
  В кожного із-нас завдання - свічку запалити!
  Згадати всіх героїв, що пішли у бій..
  Які вже не повернуться, до своїх домів..

  Вони віддали своє тіло за всіх нас!
  Щоб ми не знали горя та й не бачили атак!
  Ми віддячимо усім, що у нас присутнє.
  Лише віру дайте нам.., будь ласка на майбутнє!

  Що ми дальше будем розквітати як - роса на сонці..
  Запануємо ми браття, за всіх вас в сторонці!
  Ми будем пам'ятати кожного героя
  Який пішов у бій, проти горя!

  Який пішов, незнаючи на долю
  Але він знав, що буде знов героєм!
  Він допоможе нам зламати цього ката
  Тому якщо не кат нас візьме, візьмемо ми браття!

• Твір:

  З могилою на одинці…
  Мовчки любов’ю каються,
  І мовчки доповідають,
  Що з ними відбувається.

  Години біжать… Стоять,
  Бо думками забувають:
  Рідного не повернути…
  До тями прийдуть - залишають…

  А вдома знову могила -
  Про нього нагадує все.
  І тиша, шалена тиша
  Самотністю душу рве…

  Так від однієї могили
  До іншої матері йдуть.
  Просто побути з рідненьким,
  Просто сказати «люблю»…

  Бредуть мовчазним колом
  Матері. Горе несуть.
  Словами, що Б-га не знають,
  Винних в війні клянуть…

  26-12-2022

• Твір:

  Сочувствия слова холодны и пусты -
  Не могут оказать поддержку…
  У каждого по-своему болит,
  Жизнь каждому свой нож вонзает в сердце…

  Война!.. Потери - словно дань орде…
  Расплата, чтобы мир вновь воцарился…
  Одни мы жизни отдаём войне,
  Чтоб у других их век продлился…

  Кто сам себе, в потерях утопая,
  Разрушенную жизнь меняет на другую,
  Кто отдаёт свою ради чужих -
  Как часто отдаёт жизнь молодую!..

  Теряем пацанов отчаянных и смелых.
  Тех, что бежали родину спасать.
  Им даже опыта простого не хватало,
  Чтобы опасность смерти ощущать.

  Теряем пацанов, кто жизни перспектива,
  Кто род продляет и фамилию свою…
  Жить оставляют нас с ножом печали в сердце
  И с воплем матери над сыном, что в гробу…

  Война не волк - не слабых отбирает,
  Все чаще молодых и сильных, тех,
  Кто жизнь не знал, кто жизни не набрался,
  Кто не познал ещё от жизни всех утех.

  Война жестокий косметолог,
  Морщины маской смерти покрывает.
  И оставляет вечно молодым того,
  Кто старость так и не познает…

  Боль… боль… сплошная бесконечность боли…
  Испепеляющая ненависть вражды…
  Бессилие отбить кровавый аппетит
  Жизни съедающей войны…

  …….

  Мысли летали, мало говорили…
  Почти безмолвно обсуждали фразу сна:
  «Наш счёт война закроет молодыми,
  Их жизнь за наши будем отдавать…»

  На русском говорили и молчали…
  Не украинец он, намешана в нем кровь…
  За Украину и за наши жизни с ним
  Смерть пацана забрала вновь…

  У них в семье был самым молодым,
  «Малым», так повелось, он рос…
  Из разговора, не прощаясь, плача
  Каждый из нас своё что-то унёс…

  09-11-2022

• Твір:

  Боль, затыкающая рот
  Кричащей тишиной,
  Рвёт сердце нам за всех ребят,
  Отобранных войной.

  Какими б не были они,
  В них умер целый мир,
  И каждый, кто знаком был с ними,
  Себя часть хоронил.

  И каждый, кто скорбел по ним,
  Часть их в себе унёс.
  Так каждый, кто погиб в войне,
  Внутри у нас живет.

  Они нам память выгрызают,
  Следят за нами изнутри,
  Чтоб мы не предали их дело,
  Чтоб отступиться не смогли.

  Мы памятью обречены
  Виновными пред ними быть.
  Тем, что сберечь их не смогли,
  Тем, что мы живы, они - нет.

  Погибшие в войне ребята,
  Теперь дамоклов меч для нас.
  Не можем мы предать все то,
  За что пришлось им воевать!

  И мы под взглядом их суровым
  Уже не сможем отступиться.
  Нам без победы Украины
  В войне нельзя остановиться.

  29-09-2022

• Твір:

  Ты друг мне точно,
  Хоть не знаю тебя.
  С тобой говорю,
  Хоть не слышишь меня.

  Навеки запомнить
  Готов имя твоё.
  Но не известно
  Совсем мне оно.

  С тобою делюсь,
  Как сейчас я живу.
  Тобой восхищаюсь
  И благодарю.

  Желаю тебе
  Я все время одно,
  Чтоб ты свою жизнь
  В войне уберёг.

  Хочу, чтобы
  долгой была твоя жизнь,
  И счастлив ты был,
  И чтоб в мире ты жил.

  Ты не представляешь,
  Как много людей,
  Хотят, чтоб быстрей
  Ты вернулся к семье.

  Ты всех защищаешь,
  И ты вездесущ.
  По суше ты ходишь,
  В полёте живешь.

  Я просто в восторге,
  Что ты есть на Земле.
  Я верю в тебя,
  Доверяю тебе.

  И вечно я буду
  Гордиться тобой,
  Украинский воин
  Или просто - герой!!!!

  25-03-2022

• Твір:

  Мамочко пробач, що я не повернувся,
  Я тепер в небесного янгола обернувся,
  Легко́ю хмари́нкою по небу пливу,
  В твоєму серці я вічно живу!
  Я так не хотів бачити як ти плачеш,
  Одягаєш чорну хустку, а не святкову,
  Тепер вже ніколи ти мене не побачиш,
  Тільки моя світлина і гілочка калино́ва.

  Мамочко пробач, що тебе не догляну,
  В день народження ніколи не привітаю,
  Як захворієш, не подам я ліки,
  Біжать сльози, як бистрії ріки.
  Тепер тільки стоїть моя світлина,
  На ній видніється мамина сльозина,
  До серця свого пригорта, не вірить вона,
  Що не побаче більше єдиного сина!

  Мамочко пробач, що мене немає,
  Та моя душа до тебе прилітає,
  Соловейком тобі пісню заспіває,
  Вишневим цвітом тебе обіймає.
  Я прийду до тебе сонячним променем,
  Срібним дощем полью твої квіти,
  Вночі я буду тихим зоряним небом,
  Місячним сяйвом буду тобі, мамо, світити.

  27.03.2023. С.М. Онисенко