Я загинув за чиїсь дім,
поруч з чиїмось татом,братом.
Був я вбитий в бою ніким.
Став одним з тисячі солдатів
В мене вдома також є сім’я,
вбита горем, збідована мати.
Не одружусь ніколи я,
внуків їй на руках не тримати.
У далекий шлях повезуть,
щоб сховати мою домовину.
А душа вже летить у путь,
з неба дивиться на родину.
Поміж гір пролетить своїх,
У Карпатських річках скупатись,
Я прийшов у цей світ ніким,
і ніким буду з ним прощатись.
Не ділив я своїх й чужих,
Пліч-о-пліч з ними був до скону.
Пам’ятайте й ви люди всіх,
що тримають для вас оборону.

На могилу приносять квіти,
Невідомого юнака.
То дорослі несуть,то діти.
Була доля його гірка.
У солдати його забрали,
Одягнули важкий бушлак.
Гірко вдома за ним ридали,
Був їх син,а тепер солдат.
Під дощем з куль в боях жорстоких,
Ледви ноги він волочив,
А йому б на рідні пороги,
Скільки ж дьогтю він там із’їв.
Ворог з тилу і ворог прямо,
Ох,запеклий же буде бій.
Йшли уперто вони рядами,
Побратимів запеклих стрій.
Бачив він сіре небо і хмари,
Листя жовте поверх трави,
Побратимів,що очі свої
Закрить самі уже не могли.
Спів винтівки в ухах клекоче,
І лежить на землі солдат,
І ніхто помогти не зможе,
Він убити в бою,чиїсь брат.
На могилу приносять квіти,
Молодого героя війни.
І дорослі несуть і діти,
Честь приходять віддати вони.