Я дивлюсь на світ цей через призму днів.
В кожному рядочку тільки біль і гнів…
Виходу шукаю в лабіринті снів,
І шукаю захисту у прийдешніх днів.

В кожному рядочку тільки біль і гнів,
Якби ж то словами викопати рів,
Щоб туди загнати клятих ворогів,
Що вбивають українців – “названих братів”.

Все, що відбувається – це війна, війна…
Кров‘ю умивається лютий сатана,
Кров’ю умивається, сміється в лице,
Все ж попаде нелюд у своє сільце!

З появою світла – злі духи в вогні,
З появою ЗСУ – “хробачки” в труні.
Не можу писати, бо забракло слів,
В кожному рядочку: біль, сльози і гнів.

Свята проминули – не веселий спів,
Дзвони дзвонять гучно в просторах плаїв,
А в моїх рядочках тільки біль і гнів,
Бо кремлівський карлик геть оскаженів.

Так не буде завше, щоб народ терпів,
Буде й в моїх віршах веселий приспів.
Загояться рани всіх лісів, полів,
І розквітнуть маки на стежках боїв.

Марія Грушак. 19. 01.2023р.
Марія Грушак.