Те ніжне почуття, як пролісок з-під снігу,
Серця чарує квітами весни…
Росток любові прориває товщі кригу,
Яка сховала промінь у душі…
І так в чарівності душа вся оживає...
Легким торканням стукотить в грудЯх...
Кохання кличе, зазиває!
Летить на крилах, наче птах…
Серцева чакра знову оживає
Із коми летаргічного спання…
Як ехо Вічності вона гойдає,
У колисковій чаші почуття…

*****
І випромінюється погляд твій далекий,
Відлунням загадкових днів...
Гойдає ніжність у душі лелека,
Відкриті усі грані почуттів...
Відтінком звуку долетить, мов ехо
І пролунає шепотом в душі...
Те почуття… воно, як сон далеке,
Але єднає нас щораз вночі…
І ми все ходимо по лабіринту,
В митарствах пошуку ідей...
Тримаємося, як за соломинку,
За промінь той, що нас веде...
Той промінь - це росток любові!
Іскриться чарами та зве...
В житті заплутані дороги,
Кохання вічне - хай живе!..
*****
Те трепетне тремтіння...стук сердець...
Те ніжне, пристрасне торкання…
Приходить, наче світла мить -
Момент щасливого єднання...
Всі дотики вразливого чуття…
І вічне, феєричне над бажання...

Відродження яскравого буття!
В момент вселенського зітхання.
І сплеск емоцій, і адреналін...
Свободи відчуття бурхливе!
Зриває мізки та несе у вир...
У Вічність, де усі щасливі!..

*****
Десь загубилося в альбомі фото,
У файлах пам'яті я віднайду його…
І спомин торкнув, знову літо…
Промінчик світла…розцвіло…
Мереживом чарівності щоночі,
Так трепетно світилися зірки...
Збудили стукіт серця, твої очі...
У Вічності всі мрії ожили…
І вже покинуло розчарування,
Що мучило із разу в раз.
І знову, як смарагдове каміння -
Душа блищить, переливається у снах…
І охопила серце та чарівність...
Все крутиться із легкістю кульбаб...
І аромат троянд, і ніжність...
Заграють струни, як у перший раз…

*****
Вони з'єдналися у парі,
В любовнім танці - назавжди!
По-різному вели дороги,
Але вони завжди були.
Нерозуміння виникало
І смуток душу огортав...
Та йойкіт серця, вічний поклик -
Їх до любові навертав!
Пульсує, стукається в жилах...
Кохання рветься із пучин,
Воно не може більш мовчати,
Як вихор мчить до стрімких змін!
Ковток зі свіжого повітря...
Вдихає кисень та душа...
І кожний раз, в промінні світла -

Любов укотре ожила.
Мов ореол із діамантів
Вона освітлює життя.
Так будь же ти благословенна!
Почують нас хай Небеса...
*****
Любов, що починалася з брехні…
Яка історія її чекає?
Прикрашена ілюзія в житті,
Так само у брехні своїй зникає.
Розвіюється образ, як туман...
І час серця вже не єднає.
Вражає болісно обман,
Лиш шепіт вітру тінь зганяє.
Не дивляться ті очі в даль…
І не шукають вічність на орбіті…
Наповнилися вінця...і печаль...
І крапельки сльози пролиті.
Та знову світить новий день!
Він двері сонця відчиняє,
Легким повітрям віднесе -
Ту пам'ять: в інші, світлі далі…
*****
О, вітри - могутні, сильні...
Ви летіть далеко в даль...
Рознесіть тиху розмову:
Про кохання і печаль...
Нагадайте стукіт серця…
Хай киплять його думки,
Нехай пам'ять його мучить,
Розриває на куски.
Не дарує більше сміх їй…
Він не чує щастя стук,
Бо залишив десь самотню,
Відпустив її із рук.
Він не думав, що так буде -
В крові литися душа...
То його пекельна мука,
То розплата за ножа.
Ллються сльози чоловічі -
Не так часто, як в жінок,
Але їхня сила болю
Розриває, наче шок!

Ловеласи, що збирають
І нанизують серця -
Часто з туги пропадають,
Бо кохання, то не гра!

*****
Те місячне сяйво...так дихає мить...
Єднаються душі в любові...
Легкий вітерець і трепет сердець,
Щаслива хвилинка свободи!
Безмежність зірок, небосхилу вогонь...
Гойдає так лагідно ніжність…
І пам'яті згадка, і дотик долонь...
Єднання душі та Вічність...
Чарівність буття, елегантна краса...
Проводять мене крізь негоди.
Зціляюсь я вітром, несусь в Небеса -
До повної Свободи!