І ось вернувся я додому
І знову запах в голові
Її волосся, ніжне тіло
Залишилось.. у пам'яті моїй.
Я згадую наші обійми
Я згадую весь наший час
А зараз ми немовби різні
Але ми же рідні, в нашій голові..
Проходячи знов біля мене
Ти запитала лиш одне
- І що скучаєш знову..?
- Відоси пишеш в котрий раз..?)
А я гордо посміхаючись
Їй кажу..
Я сонце.. яке б робило
Все для нас..!
Як тільки в сон я зроблю крок,
Заплющу тільки очі,
Мене бере в полон потік думок
Й до ранку відпускать мене не хоче
Думки летять, неначе з кулемета кулі:
Чи вірно все сказав? Яким буде прийдешній день?
Я спати хочу, мозок, — у відповідь лиш дулі,
І далі я лежу неначе пень.
Проходить час, наблизився вже ранок
Вставати треба і на пари йти
Вже сонце розганя той вранішній серпанок
А мозок каже: спати йди, олень.
Хто я такий, щоб з мозком сперечатись?
Він точно знає, що, куди і як,
У голові вже все почало обертатись
Заснув, прокинувся, не голова — баняк.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
