Сяє ізумрудом райдуга очей,
Я побачу знову світло всіх ночей...
Простеляє нива свої килими:
Там дитяча стежка, там квітки цвіли...
По лісах гуляла босоніж вона…
Розплітала коси в зелені верба...
У ранкових росах плакала трава,
Голосно шуміла хвиля степова.
Зберегли дзвіночки з фіолету сон.
І шумить струмочок,
ніби в унісон…
Квітне, розквітає фантазійний світ,
Хай відносить вітер у дитинства мить.