Зима вже близько, на підході,
Чіткішим став безлистий шлях,
В калюжах, вмерзлих у болоті,
У опустошених полях.

І ось, як старість, біла-біла,
Вона навідалась в поля,
Пухнаста, тиха, ніжна, мила,
Та лиш на мить така, здаля.

Сховала річку, льодом вкрила,
Немов собакою, цькує
Холодним вітром, зла, немила,
І ще морозів додає.

Буває, інеєм засяє,
До себе погляд прикує,
Бува, в домівки заганяє,
Все снігом трусить і мете.

У холоднечі гонориться,
Тепло ж відчує — враз піде,
І своїм снігом вже насниться,
І білим- білим він буде.

27.11.2024.
Ганна Зубко