Розгорнулися гори мов сторінки,
І розклади комами луги.
Понад ними годяться хмаринки
Миють буйні води береги.
Осередок нашого народу
Лісостепні смуги у серцях.
Все дарує естетичну насолоду,
Гонить стежичками в манівцях.
Книгу гір читати можна вічно,
Кожна з них набір оповідань,
Вранці ліс сіяє так містично
І дарує тисячі бажань.
Удихнувши дух смерек високих
Запах моху мокрого в росі.
Простягтись в просторах цих високих
І завмерти миттю від краси.

Я народилась на вільних просторах
Де вітру рвучкі струмені несуться.
Де пісня щастя лине ген по горах,
Де вівці мов хмарки землі пасуться.

Карпат одвічний дух,нестримна сила,
Дає мені наснаги розвиватись.
Моя земля по-справжньому красива
І нереально в це не закохатись.

Одлунням гір несуться дзвінкі води,
Шумлять потоки,шепчуть потічки.
Життя дарує ніжна прохолода,
Що в’ється поміж гір немов стрічки.

Трембіти звуки рознесуться лунко,
Обдавши душу щемливо теплом.
Поміж смерек,що вистроїлись струнко
На варті спокою одвічного гуртом.

І серенади від птахів співочих,
Що крають душу,сльози наверта.
Тендітна врода гір,немов дівоча,
Але далеко не така проста.

Серед лісів сховалось моє серце,
І серед гір сховалася душа,
Завжди до тих країв вся суть несеться,
Настільки гожа в тих містах краса.

• Твір:

  Я завоюю твоє серце
  Якщо треба буде
  Я пройду важкі всі гори
  Якщо любить, люди!

  Я принесу їй ту корону
  Яку вона згубила
  Вона Рапунцель, королева
  Я подарую пива!

  Ми вип'ємо разом
  За вас рідних, люде!
  Лише дайте часу нам!
  Та пройдемо всюди!

  Ми пройдем тяжкі дороги
  Навіть якщо важко
  Ми доб'ємося всього
  І завершим казку.

• Твір:

  Я їй признався
  Так.. це було вчора
  Але кохати вже не хоче
  Ця мала потвора.

  Я все сказав, наскільки я кохаю
  Та це життя, без тебе зай, я взагалі не знаю..
  Вона колись в минулому, давала мені шанси
  А я дурак повірився, та станцював, із нею в банси.

  А ЇЙ НЕ ТРЕБА МОЯ ДОРБОТА!
  Їй не цікаві мої діаманти
  Хоча дарив, я майже ніфіга
  Але кохав.. кохав уж сильно я!

  Ця дівчина, мов справді королева
  Вона гарна та й чудесна, неначе зірка з неба
  Але розумію, що сіять мені не буде
  Лише ножиком у спину, врізати в цей час, знóву не забуде.

  Я би побудував з нею мости
  Ми проїхали всі б гори
  Але ця зірка, та в горі
  Хоче бути в соло.

• Твір:

  І знову спека, знову біле щось,
  не синька неба з хмарами, як вата.
  І тисячі доріг. Усе збулось.
  Аж кілька тижнів я була багата.

  Багата плесом неба і Сули,
  багата раєм, де купають щастя,
  була сповита легітно: були
  палких обійм і радості причастя.

  Та увірвалася на всім лету
  з весни, із квітів травня мого краю,
  від прохолоди й рідних в самоту,
  у смог і спеку. Наче в пекло з раю.

  Я знов плестиму тисячі доріг,
  мереживом витинаним узори
  туди, де вітром щастя - навідліг,
  туди, де вмите небо й рідні гори.

  Плестиму шлях до роду, до весни
  до осені і снігу, і морозу,
  туди, де літо опозит зими*,
  туди де гримкотливі свіжі грози.

  Я знов сплітатиму стрічки доріг
  і вишиватиму із слів узір,
  що приведе мене на ваш поріг,
  туди де радість, де ви всі. Мої.

• Твір:

  Сонячна Болгарія зустріла таємниче,
  Гори та й бульвари, подивитись кличе.
  Храм Невського величний - найбільший скарб Софії,
  Амфітеатр Сердика, Базиліка Софії,

  Собор Святого тижня, Софійська синагога,
  Зникає десь у горах серпантин-дорога.
  Відома всьому світу мечеть Баня-Баші,
  Нагадує турецьких султанів і пашів.

  Колись давно Болгарія під турками була,
  А з часом європейський статус набула.
  Міста є зовсім різні: сучасні і старі,
  А в горах заховались святі монастирі.

  У Пловдиві театр ще з римських тих часів
  І скільки ж тут лунало яскравих голосів!
  У другому столітті з'явився стадіон,
  Вміщав Філіпополіс аж цілий легіон.

  В Несебрі, Варні, Бургасі багато таємниць,
  У Варні є некрополь з безліччю гробниць.
  Гірські масиви Вітоша торкаються небес.
  Багато не розгаданих приховано чудес...