Яким мечем тебе убили й безжально груди розтяли ?
Яким мечем тебе губили ці ненависні вороги?
Відважний сину України ти став на захисті доріг,
Собою захистив родини і кожний батьківський поріг.
Щоб лихо не ввійшло у хати …
В ці рідні стіни де колись співала колискові мати…
Мій Боже !
Тільки подивись на ту засмучену калину,
що око вабила в дворі,
На ту білесеньку хатину, що красувалась на зорі,
На ці поля на ці ставочки на ці галяви ці ліси,
Водили діти де таночки…
Де їх чарівні голоси?
Усе пропало потемніло засіявся ворожий дим,
Затихло все і почорніло
Лиш пломінь світла є один!
Господь нам ласку посилає!
І цей промінчик йде з висот.
Молитви наші Він чекає і щоб покаявся народ.
Щоби усі ми згуртувались душею й тілом, в боротьбі.
Щоб на коліна разом стали й сказали
Дякую Тобі !
Тобі наш Боже ми підносимо своє прохання і хвалу.
Заступництва у Тебе просимо нас не покинь Тебе молю.
Тоді промінчик запалає яскравим жаром у серцях.
Тоді Вкраїна засіяє, бо є у неї божий стяг.
Замайорить і небо й поле в загравах божої краси.
Підійметься наш синьо-жовтий, в життя з цілющої роси.
І прийде мир на рідну землю. І заспівають голоси
І полетить увись небесну цей спів гармонії й краси.
І понесеться між горами аж до підніжжя в отчий край.
Наповнить світло всі серденька
Любов
благословить
наш край.